ОЛЕКСАНДР БЛОК (1880-1921)

blokОлександр Олександрович Блок народився 28 листопада 1880 року в Петербурзі в дворянській родині. Висока культура стосунків у сім 7 передалася Олександру, він багато читає, роздумує над змістом життя, осмислює оточуючий світ і себе в ньому. Батько його був викладачем Варшавського університету, він читав лекції з юридичного права, мати займалася перекладацькою діяльністю. Освіту Олександр здобуває в гімназії, потім — у Петербурзькому університеті, котрий він закінчив у 1906 році. Там він опановував юридичні, а також історико-філологічні дисципліни, де виявляв неабиякі успіхи при їх вивченні. Основною при цьому була творча робота Юнака над поетичним словом, що забирала в нього майже весь вільний час. Він розпочав самостійно складати вірші й маленькі оповідання ледве не з п ‘яти років і продовжував у роки юності та зрілості, ставши серйозним, вдумливим майстром літературно-художнього слова.

Олександр Олександрович Блок творив, не збиваючись на манівці та роздоріжжя, перед ним проклався шлях новаторського рівня. Підхоплений ідеями й філософськими поглядами Володимира Соловйова про Світова Душу й Вічну Жіночність, він став мрійником високого стилю, сповненим ідеалами .містики, загадкової образності, легкої і світлої патетики. Блок у поезії відтворює ідею про одухотвореність світу, переважання ідеального над матеріальним.

 Поняття про Світову Душу, яка втілюється в образі Жінки, чарівної Панни, розвинулося в поезії Блока в систему образів-символів, незвичайних метафор, алегорій. Краса й гармонія світу, до якої невпинно прагне поет, вихлюпнулася назовні в ідеальному образі світлі. У нього з ’являється цикл віршів «Ante lucem» («До світла») у 1898—1900 роках. Тут зосереджується багатство символів-знаків, проявляється тісний зв ‘язок із природою. Автор відшуковує поняття-образи, які б єднали земне й небесне і стали б рівноцінною заміною відтворюваного життя у світі уявлень, мрій і суджень. Блок стає взірцем для російських символістів, він започаткував його основні напрямки, спираючись на національні традиції Жуковського, Тютчева, Фета.

Наступна збірка «Вірші про Прекрасну Панну» (1904р.) відтворює оточуючий світ через зорові образи, що лежать в основі символістського сприйняття дійсності. Природа, завдяки якій іде спілкування поета з читачем, тотожня з образом Прекрасної Панни. Це вічне, всеоб’ємне жіноче начало лежить в основі всього живого, воно наповнене споглядальною філософічністю. Відчувається переважання неземних ідеалів, торжество життя, культ краси.

Наступна книга поета включає, в себе цикли «Несподівана радість», «Снігова маска», «Страшний світ», «Місто» (1904— 1908 рр.).

В ході розвитку творчого мислення Блока-поета змінюється предмет оспівування, провідною стає тема батьківщини-, мотиви життєствердження, перемоги світла над пітьмою.

Відомі його цикли «Батьківщина» (1907—1916 рр). «Ямби» (1907—1914 рр ), цикли «Закляття вогнем і темрявою» (1907 р.), <•Вільні думки» (1907 р.)„ незакінчена поема «Відплата» (1910— 1921 рр.).

«Тема моя, я знаю тепер це твердо, без усіляких сумнівів — жива, реальна тема… Усі ми живі, так чи інакше до неї ж прийдемо… моя тема, тема про Росію… Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую своє життя», — писав О. Блок.

Важливо, що для поета батьківщина існує як образ жінки-красуні, жінки-символу, доля якої вічна й непереборна, як саме життя. Росія минулого і Росія майбутнього стали для поета живильним джерелом його поетичного світобачення.

Драматизм життєвих ситуацій, невідповідність між ідеальним і дійсним, та все ж прагнення до ідеалу, філософічність і заглиблення в психологію внутрішнього світу людини характеризує провідні принципи поетики Олександра Блока, стиль його творчого мислення.

 

Вітер далекий навіяв Пісні весняної тон,

Десь на осонні надії Небо сяйнуло між крон.

Плив у блакиті незримій Привид близької весни.

Плакали сніжні низини,

Линули зоряні сни.

Щемно, як сльози на віях,

Плакали струни в мені. 

Вітер далекий навіяв Співи твої голосні.