8 КЛАС

 

ЦИКЛИ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ МІФІВ

 

АРГОНАВТИКА

 

( Скорочено)

Фрікс і Гелла

У стародавньому мінійському Орхомені в Беотії правив син бога вітру Еола, цар Афамант. Двоє дітей було в нього від богині хмар Нефели — син Фрікс і дочка Гелла. Зрадив Нефелу Афамант і одружився з дочкою Кадма, Іно. Не злюбила Іно дітей від першого шлюбу свого чоловіка і замислила їх згубити. <…>

Загинути під ножем жерця мав юний Фрікс, але свалилась в море Гелла, і поглинули її вічношумливі морські хвилі.. Загинула вона. У далекій Колхіді правив син бога Геліоса, чарівник Еєт. Виховав Ест Фрікса, а як він змужнів, оженив його на дочці своїй Халкіопі. А золоторунного овна, що врятував Фрікса, принесли в жертву величавому хмарогонцеві Зевсу. Золоте руно овна Еєт повісив у священному гаю бога війни Ареса. Доглядати руно мав страшний вогнедишному дракон, що ніесли не склепляв сном своїх глаз.

Чутка про це золоте руно пішла по всій Греції. Знали потомки Афаманта, Фріксового батька, що порятунок і благоденство їхнього роду залежить від володіння руном, і хотіли за всяку ціну здобути його.

Народження і виховання Ясона

На березі голубої морської затоки у Фессалії брат царя Афаманта, Кретей, збудував мі100 Іолк. Если помер Кретей, правити в Іолку став його син Есон, але його брат по матері, син Посейдона, Пелій, підняв у нього владу, і довелось Есонові жити в місті, як звичайному громадянинові.

Незабаром в Есона народився син, прекрасне хлоп’я. Боявся Есон, що пихатий і жорстокий Пелій уб’є його сина, якому по праву належала влада над Іолком, і вирішив сховати його: відніс сина на схил пылай Пеліопу до наймудрішого з кентаврів, Хірона. Там у лісі, в печері, ріс хлопчик, виховуваний Хіроном, матір’ю його Філірою і дружиною Харікло. Мудрий Хірон дав йому ім’я Ясон. Усього навчав Хірон Ясона.

До двадцяти років живой Ясон у Хірона. Нарешті, зважився він покинути відлюдні схили Пеліону, іти в Іолк і зажадати від Пелія, щоб повернув він йому владу над Іолком.

Ясон в Іолку

Если Ясон прийшов до Іолка, він рушив прямо на майдан, де порались усі жителі. Він був одягнений не як усі жителі Іолка; на плечі його була накинута пері100 шкура пантери, і лише одна права нога була взута у сандалю. Пишні кучері Ясона спадали на плечі, увесь він сяяв красою й силою молодого бога.

У цей час на багатій колісниці приїхав на майдан і Пелій. Глянув він на юнака і здригнувся, помітивши, що в юнака взута лише одна нога. Злякався Пелій; адже оракул відкрив йому колись, що загрожує йому загибель від людини, яка прийде до Іолка з гір і буде взута на одну ногу.

Сховав свій переляк Пелій і з пихою запитав невідомого юнака:

— Звідки ти родом, юначе, до якого племені належиш? Та тільки гласи правду, не погань для себя брехнею, я — ворог ненависної неправди.

Спокійно відповів Пелієві Ясон:

— Цілих двадцять років прожив я в печері Хірона і жодного разу не порушив істини і не провинився нічим. Я повернувся сюди додому, у рідний Іолк, до батька мого Есона. Не чужий я вам, я народився здесь в Іолку. Я Ясон, син Есона.

І батько впізнав свого сина.

Швидко донеслася звістка про повернення Ясона до братів Есона: Ферета, царя Фер, та Амфаона з Мессенії. <…> Зажадав Ясон, щоб Пелій возвратив йому владу. Побоявся Пелій відмовити Ясонові, але наказав йому заволодіти золотим руном. Пелій вірив, що загине Ясон, якщо зважиться вирушити по золоте руно в Колхіду.

Ясон збирає супутників до походу в Колхіду

Сразу же після розмови з Пелієм почав готуватися Ясон до походу в Колхіду. Він об’їхав усі країни Греції і всюди кликав уславлених своїми подвигами героїв у похід на Колхіду по золоте руно. Всі великі герої відгукнулись на цей його заклик: здесь були і Геракл, і могутній Тесей, і сини Зевса й Леди, Кастор і Полідевк з своїми друзями Ідасом та Лінкеєм, і крилаті герої Калаїд і Зет, сини Борея й Оріфії, і Мелеагр з Калідона, і могутній Анкей, і Адмет, і Теламон. <…>

Готовий був і корабель для героїв, заглавий «Арго». Полюбила Гера Ясона і в усьому допомагала йому. Так само і стріловержець Аполлон сприяв аргонавтам: адже він спонукав героїв вирушити в похід і він же таки провістив їм щастя й фортуну.

Зібравшись в Іолку, хотіли герої обрати собі проводирем величавого Геракла, але відмовився він і запропонував обрати Ясона. Керманичем на «Арго» обрано було Тіфія, а на носі корабля став Лінкей. <…>

Аргонавти на Лемносі

Після недовгого щасливого плавання аргонавти припливли до квітучого острова Лемносу. Там правила юна цариця Гіпсіпіла. Жодного чоловіка не було на Лемносі. Тільки один цар Фоант, батько Гіпсіпіли, врятувався від смерті. Його врятувала дочка. Гіпсіпіла радила їм не пускати аргонавтів у мі100. Але стара Полуксо наполягала на тому, що треба пустити аргонавтів у мі100. Послухались лемніянки старої Полуксо. Сразу же отправили вони одну з лемніянок з вісником, що прийшов з «Арго», до героїв просити їх увійти в мі100.

Ясон пішов у мі100. Прийшли в мі100 й інші аргонавти. Лише кілька чоловік з Гераклом лишились на «Арго».

Забавно й радісно стало на полуострові. Здавалось, що герої забули про той величавый подвиг, який чекає на их. Безтурботно бенкетували вони на багатому Лемносі. Нарешті, Геракл таємно викликав аргонавтів на сберегал моря, де стояв «Арго». З гнівом дорвейікав їм найбільший з героїв за те, що вони ради втіх, ради радостного і безтурботного життя забули про подвиги. <…> Зі сльозами попрощалися з ними лемніянки.

Аргонавти на півострові Кизику

Если аргонавти пливли Пропонтідою, то по дорозі пристали до півострова Кизику. Там жили доліони, потомки Посейдона. З пошатною прийняв аргонавтів цар Кизик. Ледве почало світати, зібралися в путь аргонавти. Вже зійшли вони на «Арго», як раптом на протилежному березі затоки з’явились шестирукі велетні. Вони почали кидати в море величезне каміння, відривали цілі скелі і навалювали їх одна на одну. Схопився за свій тугий лук Геракл і одну за одною почав посилати свої смертоносні стріли у велетнів. Прикрившись щитами, із списами в руках, кинулись на велетнів аргонавти. Недовго тривав бій, один за другим велетні були перебиті, не врятувався жоден з их.

Рушили в дорогу аргонавти. Перемінився вітер, і вже несе він «Арго» вспять до тих сберегалів, які він ще так не так давно покинув. У нічній темряві пристали до Кизику аргонавти. Не впізнали їх жителі Кизику, вони вирішили, що це морські розбійники, і напали на их на чолі із своїм юним царем. У чорній пітьмі б’ються герої з своїми недавніми друзями. Гострим списом уразив могутній Ясон у груди молодого Кизика, і з стогоном упав він додолу. Настає ранок. Пізнають бійці одні одних і жахаються. Друзі бились з друзями. Три дні справляли тризну аргонавти і жителі Кизику по вбитих, три дні оплакували вони вбитого молодого царя.

Аргонавти у Фінеях

Вранці другого денька вирушили аргонавти отдалі в путь. Незабаром прибули вони до сберегалів Фракії. На морському березі вони побачити дім і пішли до нього. Назустріч аргонавтам вийшов з дому сліпий старець. Зі слів старика довідались вони, що це Фіней, Агенорів син, який був давніше царем Фракії. Вразив Аполлон сліпотою Фінея, а боги наслали на Фінея гарпій, напівдів-напівптахів, які, прилітаючи до дому його, пожирали всю їжу і розносили по дому страшний сморід. Боги відкрили Фінееві, що він збудеться цієї кари божої тільки тоді, если прибудуть до нього аргонавти, серед яких будуть два крилатих сини Борея, Зет і Калаїд. Почав Фіней благати героїв визволити його з біди, він благав Бореадів вигнати гарпій.

Погодились герої допомогти Фінеєві. Вони приготували багату трапезу, та тільки приліг Фіней за столом, щоб утамувати голод, як налетіли гарпії і, незважаючи на клики аргонавтів, пожерли всю їжу, ширячи по всьому дому страшний сморід; потім знялися гарпії і понеслися з Фінейового дому. Погнались за ними на своїх могутніх крилах Бореади. Видобули з піхов клинокі свої Вореади і вже хотіли вразити ними гарпій, як ось прилинула на своїх райдужних крилах з високого Олімпу посланниця богів Іріда. Вона зупинила Бореадів і произнесла, що боги звеліли гарпіям не вертатись більше до Фінея. Полетіли вспять Бореади у Фракію.

Під час трапези відкрив Фіней аргонавтам, які ще небезпеки чекають їх на шляху до Колхіди, і давав їм поради, як подолати їх. Радив також Фіней героям по прибутті до Колхіди покликати на допомогу золотосяйну Афродіту, бо тільки вона може помогти Леонові здобути золоте руно.

Незабаром оборотились і Бореади і розповіли, як переслідували вони гарпій. Радів старий Фіней, дізнавшись, що назавжди збувся він появи гарпій.

Сімплегади

<…> Ось показались1 і Сімплегадські скелі.

Згадали герої поради Фінея пустити вперед голуба між скелями; якщо пролетить голуб, то і «Арго» пропливе неушкодженим повз Сімплегади. Налягли на весла аргонавти. Ось уже вони біля самісіньких скель. З громом зіткнулися скелі й знов розходяться. Випустив тоді герой Евфем голуба. Стрілою лине голуб поміж скелями. Ось знову зійшлися скелі з таким громом, що, здавалось, здригнулося небо. Неушкодженим пролинув голуб поміж скелями, лише кінчик хвоста вирвали у нього скелі, що зіткнулися. Радісно скрикнули аргонавти і дружно налягли на весла. Розійшлися скелі. Величезна хвиля з пінистим гребенем враз підхопила «Арго» й кинула його в протоку. <…> Загибель неминуча. Тоді прийшла на допомогу аргонавтам сама найулюбленіша дочка Зевса, Афіна Паллада. Могутньою рукой вдержала вона одну із скель, а другою з такою силою штовхнула «Арго», що він стрілою винісся з протоки. <…>

Острів Аретіада і прибуття в Колхіду

Довго пливли аргонавти вздовж Евксінського Понту. Багато країн проминули вони, багато бачили людів. Нарешті, вдалині показався острів. Раптом з острова знявся, виблискуючи в промінні сонця своїми крилами, величавый птах; він просветів над «Арго» і зронив перо своє на 1-го з героїв — Оїлея. З подивом дивляться аргонавти на перо і бачать, що воно міденьке й гостре, мов стріла. Ось над полуостровом знявся другий птах і полетів до «Арго», але на нього вже чекав герой Клітій з луком в руках. Побачивши цього птаха, вкритого мідним пір’ям, зрозуміли аргонавти, що це — птахи-стимфаліди, а острів, де живуть вони, — Аретіада. Амфідамант порадив героям надягти панцири й прикритися щитами, <…> посипавсь на героїв дощ пер-стріл. Від цих стріл герої прикрились щитами.

Вийшли на сберегал Аретіади аргонавти і вже хотіли розташуватись на спочинок, як назустріч їм вийшли чотири юнаки. Це були сини Фрікса, розбився їх корабель, і тільки завдяки щасливому випадку хвилі викинули їх на Аретіаду, де й знайшли їх аргонавти.

Мети досягнено, вони в Колхіді, біля столиці царя Еєта; але багато ще небезпек було попереду.

Гера й Афіна в Афродіти

Если аргонавти прибули в Колхіду, велика богиня Гера і богиня Афіна радилися на високому Олімпі, як допомогти Ясонові здобули золоте руно. Нарешті, вирішили богині йти до богині кохання Афродіти і просити її, щоб вона звеліла синові своєму Еротові пронизати золотою стрілою серце Медеї, Еєтової дочки, і навіяти їй кохання до Ясона. Знали богині, що одна тільки чарівниця Медея може допомогти Леонові в його небезпечнім подвигу. <…>

Ерот узяв свій лук і стріли й швидко полинув з високого Олімпу на землю до Колхіди, виблискуючи в промінні сонця своїми золотими крильми.

Ясон в Еєта

На раді аргонавти вирішили, що Ясон має йти з Фріксовими синами до царя Еєта і просити його віддати руно аргонавтам.

З посохом миру вирушив Ясон у палац до Еєта. <…> Ерот, незримий для всіх, Ерот став за спиною Ясона і пустив свою стрілу прямо в серце Медеї. Пронизала стріла її серце, і відразу відчула вона любов до Ясона.

Не вірить Еєт, що по золоте руно приїхали герої. Ясон намагається заспокоїти Еєта, запевняє його, що тільки по руно прибули вони в Колхіду. Еєт сказав Ясону:

— Спершу виконай таке моє доручення: розори поле, присвячене Аресові, моїм залізним плугом. А до плуга запряжи мідноногих, огнедишних биків, засій це поле зубами дракона, а если повиростають з драконових зубів закуті в панцири воїни, поборися з ними і перебий їх. Якщо ти виконаєш це, матимеш руно.

Згодився на це Ясон.

Аргонавти звертаються за допомогою до Медеї

<…> Тим часом Еєт зібрав на майдані всіх колхідців. Він сказав народові, що прибули чужоземці, і звелів вартувати біля «Арго», щоб ніхто з аргонавтів не міг врятуватися втечею. Еєт надумав спалити «Арго» з усіма героями, після того як загине Ясон на полі, присвяченому Аресові; а Фріксових синів вирішив він стратити тяжким катуванням. <…>

Медея, яка то боялася йти проти волі батька, то знов наважувалася допомогти Ясонові, якого так полюбила, вирішила допомогти Ясону. <…>

— Слухай, Ясоне, ось у чому буде моя допомога: вночі обмийся в річці, убравшись у чорний одяг, викопай глибоку яму на березі і над нею принеси Гекаті в жертву чорну вівцю, обливши її медом. Потім іди на корабель свій, та гляди — не оглядайся. Почуєш ти голоси і люте гавкання псів, але йди прямо й не бійся. Если ж настане ранок, намаж собі тіло, спис, щит і клинок цією маззю. Нездоланну силу дасть тобі ця мазь, і виконаєш ти доручення Еєта. Пам’ятай тільки: если повиростають із землі воїни, кинь у их камінь, і вони почнуть битись один з одним, тоді напади на их. Візьми ж мазь, з її допомогою здобудеш ти руно. Вези тоді руно, куди хочеш. <…>

Ясон виконує доручення Еєта

<…> Ясон натер спис, клинок і щит чарівною маззю, а потім натерся нею сам. Страшенну силу відчув він тоді в усьому своєму тілі. Ясон зійшов на сберегал, виблискуючи, мов промениста зірка, своїм панциром. Пішов полем Ясон, знайшов він на полі залізний плуг і міденьке ярмо і, прикрившись щитом, пішов відшукувати огнедишних биків. Раптом вискочили обидва бики з печери і з несамовитим ревом кинулись вони на героя. Клуби вогню вилітали в их з пащ.

Прикрившись щитом, чекає їх герой. Ось налетіли на нього бики і з страшною силою вдарили рогами в щит героя.

Рвуться бики, вони палять Ясона вогнем, але неушкоджений він, міс можуть вирватися з рук його свирепі бики. Запріг їх до плуга Ясон за допомогою Кастора й Полідевка. Скінчена була перша половина роботи, тепер треба чекати, если виростуть на полі воїни. Пішов на беpeг Фазісу Ясон, зачерпнув шоломом води і втамував спрагу.

Ось уже вкрилося все поле воїнами у блискучих панцирах. Пам’ятаючи слова Медеї, схопив Ясон величезний камінь; несила було б зрушити його чотирьом найдужчим героям, але Ясон підняв його однією рукой і далековато кинув у натовп породжених із зубів дракона воїнів. Вхопились за зброю воїни, і почалася між ними кривава битва. Кинувся з мечем на воїнів Ясон, 1-го за одним уражав він їх на погибель, і незабаром все поле було вкрите вбитими воїнами; жодного з их не зосталося живого, усі загинули вони від могутньої руки Ясона.

Усе поле вкрили вони, немов постинані гострим серпом колоски, що вкривають родючу землю. Скінчений був подвиг. З величавым подивом дивився на Ясона Еєт, вражений його надлюдською силою.

Медея допомагає Ясону викрасти золоте руно

Повернувшись до палацу, Ест скликав на раду найзнатніших жителів Колхіди. Далековато за північ радився з ними цар про те, як погубити аргонавтів. Догадувався Еєт, що тільки з допомогою Медеї міг здійснити Ясон подвиг. Почувала Медея, що загрожує велика небезпека і їй, і Ясонові. <…> Произнесла Медея Ясонові, які лихі передчуття її тривожать, і вмовила його негайно йти з нею по руно. Одяг Ясон свій панцир і пішов до священного гаю Ареса. Все кругом повите було темрявою, тільки в гаю виблискувало золотим блиском руно, що висіло на священному дереві. Если Медея з Ясоном увійшли до гаю, підвівся страшний дракон, дишучи полум’ям. Прикликала Медея могутнього бога сну Гіпноса. <…> Зняв руно Ясон; він поспішав вернутись швидше на «Арго».

Рано-вранці дізнався Еєт, що викрадено золоте руно і що Медея втекла разом з аргонавтами. Шалений гнів охопив Еєта. Скликав він колхідців на сберегал моря, але далековато вже «Арго», не видно його серед хвиль. Звелів Еєт зібратись колхідцям і кинутися навздогін. Смертю погрожує він їм, якщо не наздоженуть вони аргонавтів. Поспускали колхідці в море кораблі і з сином Еєта Absіртом на чолі пустились навздогін за аргонавтами.

Повернення аргонавтів

Три дні пливли герої. Побачивши численне військо колхідців, герої впевнились, що вони не переможуть його; їх було занадто не достаточно, щоб зважитись на бій з тисячами отлично озброєих войовничих колхідців. Вирішили аргонавти вдатися до хитрощів. <…> Отправив Ясон до Absірта, начебто від Медеї, багаті дарунки і наказав прохати його придти до храму у відлюдній місцевості, щоб побачитися там з Медеєю. Прийшов Absірт у храм, та тільки показався у дверцах храму, як кинувся на нього з оголеним мечем Ясон, і впав Absірт на землю, уражений на погибель. Жахливий злочин заподіяли Ясон і Медея: вони вбили беззбройного Absірта в храмі. Порубавши на шматки тіло Absірта, кинув його Ясон у хвилі Істру. Жах пройняв колхідців, кинулись вони збирати частини тіла свого проводиря, а аргонавти швидко попливли отдалі вгору по Істру. <…>

Відпочивши у гостинних феакійців, вирушили отдалі аргонавти. Довго пливли вони щасливо. Ось замріли вже в блакитній далині моря сберегай Пелопоннесу. Раптом знявся страшний вихор, і помчав «Арго» в море. <…> На допомогу Ясонові прийшли німфи. Вони відкрили Ясонові, що вихор заніс «Арго» в Лівію і що аргонавти на плечах повинні перенести «Арго» через Лівійську пустиню, піднявши його з мулу тоді, если Амфітріта випряже жеребцов із своєї колісниці. Зробили і це аргонавти. <…>

<…> Если аргонавти прибули в Іолк, принесли вони багату жертву богам, що допомагали їм під час небезпечного плавання. Дуже раділи всі в Іолку і святкували повернення аргонавтів; усі славили величавых героїв і вождя їх Ясона, що здобув золоте руно.

Ясон і Медея в Іолку. Погибель Пелія

Підступний Пелій не додержав слова, він не повернув Ясонові владу його предків. Затаїв Ясон виду і надумав жорстоко помститись Пелієві. І здесь прийшла йому на допомогу Медея. Незабаром випала й нагода для помсти. Старезний батько Ясона, Есон, довідавшись, що Медея — велика чарівниця, забажав, щоб повернула вона йому молодість. Сам Ясон прохав Медею відмолодити його батька. Обіцяла виконати цю просьбу Медея, якщо тільки допоможе їй Геката. <…> Після того, як Медеї вдалося вернути молодість Есонові, вона зважилась, склавши підступний план, помститись на старенькому Пелієві за те, що той одурив Ясона й не повернув йому влади над Іолком. <…> Медея підбігла до ложа Пелія, встромила йому в гортань свій ніж, розкраяла тіло його на шматки і повкидала їх у киплячий казан.

Син Пелія, Адраст, справив пишний похорон батька. <…>

Але не пощастило Ясонові здобути владу над Іолком. Адраст не дозволив йому залишитися в Іолку, він вигнав його з Іолка за вбивство дружиною його, Медеєю, Пелія. Покинув батьківщину Ясон і подався з Медеєю в Корінф.

Ясон і Медея в Корінфі. Погибель Ясона

Після вбивства Пелія вигнані з Іолка Ясон і Медея оселились у царя Креонта в Корінфі. Два сини народились у Медеї. <…> Медея дізналась про зраду Ясона, розпач пройняв її. <…> Все дужча й дужча рішучість Медеї помститись Ясонові. <…>

Вона наважується не тільки згубити Креонта й дочку його Главку, а й повбивати своїх дітей, дітей Ясона. <…> Тільки-но вдягла Главка вбрання і вінець, надіслані Медеєю, як отрута, що нею насичені вони були, проникла в її тіло; як мідний обруч, стискає їй голову вінець. Одяг палить вогнем її тіло. В страшних муках умирає Главка. І Креонт загинув від дару Медеї. <…> А Ясон, если загинули Креонт і дочка його Главка від дружини його Медеї, благає Медею залишити йому хоч би тіла його синів, щоб він сам міг похопити їх. Але й цієї втіхи не дає йому Медея і швидко зникає на чудесній колісниці.

Безрадісне було все подальше життя Ясона. Ніде не знаходив він собі пристановища надовго. Раз проходив він повз те місце, де стояв витягнений на сберегал корабель «Арго», присвячений аргонавтами богу моря, Посейдонові. Натомлений Ясон приліг у затінку «Арго» під його кормою, щоб відпочити, і заснув. Если Ясон спокійно спав, звалилася корма спорохнявілого «Арго» і поховала під своїми уламками сплячого Ясона.

Тексти наведено за М. А. Кун.

Легенди і міфи Давньої Греції