7КЛАС

 

ФРІДРІХ ШИЛЛЕР

 

РУКАВИЧКА

 

Ждучи на грища і забави,

В звіринці своїм величественно

Повелитель Франциск сидів;

Тіснились вельможі при троні,

А кругом, на високім балконі

Дам барвистий вінок процвів.

Повелитель дав символ рукой —

І з ґрат сторожкою стопою

Виходить лев;

Але не лунає рев:

Пустелі друг

Зором німим обводить круг

Арени —

І випростав з позіхом члени,

 

І гривою стряс густою,

І ліг самотою.

І знову владар маше рукой —

На символ царський Тигр жаский

З клітки рине тісної Скоком потужним;

Лева він бачить і виє,

Напружує шию,

Кола страшні вибиває хвостом

І лиже рот язиком;

І кроком несміло-пружним

Лева обходить він

І, волі невольний син,

Повнить арену риком

Хрипким і одичавшим. —

Погас його рев луною,

І осторонь хижий ліг.

І знову владар маше рукой —

І до дверей вивертає їх:

Двох леопардів прудких;

В буянні мужнього палу

Тигра вони напали;

Той лапою б’є їх тяжкою,

І вже підводиться лев;

Його могутній рев

Прогримів — і став спокій;

І, не давши волі злобі рвачкій,

Свирепі лягли по короткім бою.

Нової жде битви вельможне гроно.

І раптом свалилась з балкона

Рукавичка красної дами

Між хижаками.

І мовить лицарю юна Кунігунда,

глузлива красуня:

«Щодня, щогодини, лицарю мій,

Присягаєтесь ви в любові своїй —

Принести рукавичку прошу я вас!».

І лицар Делорж поспішає і враз

Збігає наниз безстрашно,

І кроком твердим Ступає між звіром тим,

І бере рукавичку відважно.

І, повні подиву й жаху німого,

Лицарі й дами глядять на нього,

А він, спокійний, вспять іде —

І гомін безмежний навколо росте

На честь його перемоги.

Кунігунда героя очима вітає —

Той погляд щастя йому обіцяє —

Але, зійшовши під клики бучні,

Він рукавичку в лице їй кинув:

«Подяки, дамо, не треба мені!» —

Сказав і її покинув.

Переклад М. Ореста