БЕРТОЛЬТ БРЕХТ (1898-1956)

Бертольт Брехт народився 10 лютого 1898 року в місті Аугс-бурзі в Німеччині. Родина Бертольта походила з баварських селян, була заможною і змогла дати синові хорошу освіту й виховання. Хлопець навчався спочатку в гімназії, пізніше — в Мюнхенському університеті. Здобуті знання допомагали йому орієнтуватись в суспільстві, пробудили бажання самостійного творення. Він хотів зайняти власне, вагоме місце в житті. Віршувати Бертольт Брехт розпочав рано, а в 1914 році він уже має перші публікації. Молодий Бертольт пише також прозові та драматичні твори. Ранні його твори — це поезія «Легенда про мертвого солдата», п’єси «Ваал», «Барабанний бій серед ночі» (1922 року в Мюнхені відбулася театральна прем’єра п’єcu), «В заростях міст». Написав комедію «Людина є людина». У 1927 році виходить збірник «Домашні проповіді» як підсумок його поетичної праці, де за допомогою насмішкувато-пародійних прийомів відтворює оточуюче його життя в кращих традиціях народного романсу та балади. У 1926—1927 pp. Поет працює над створенням нової збірки віршів під назвою «Хрестоматія для мешканців міст». Але вона не була опублікована. В цілому його поезія спрямована на відтворення соціальних проблем, які гостро стояли перед суспільством, він був у гущині подій і відгукувався на них з активністю поета-громадянина.

На той час Брехт переїздить до Мюнхена, щоб попрацювати на режисерській роботі. Велику славу завойовує його п’єса «Тригро-шова опера» (1928р.). З 1933 по 1947рр., переховуючись від фашистського режиму, письменник перебуває в еміграції — в Данії, Фінляндії, СЩА, Швейцарії, де продовжує творчо працювати. У 1948 році Бертольт Брехт повертається до Німеччини. Згодом він засновує театр «Берлінер ансамбль», щоб на практиці втілювати свої художні ідеї та драматургічні проекти. 11 січня 1949 року отримала сценічне життя п ‘єса «Матінка Кураж».

Відомі такі п’єси драматурга: «Страх і відчай у третій імперії» (1935—1938 рр.), «Гвинтівки Тереси Каррар» (1937 р.), «Життя Галілея» (1938—1939 рр.), «Матінка Кураж та її діти» (1939 р.), «Добра людина із Сичуані» (1938—1940 рр.), «Кавказьке крейдяне коло» (1944—1945 рр.). Бертольт Брехт написав прозові твори «Копійчаний роман» (1934 р.), «Діла пана Юлія Цезаря» (1949 р.).

Творче бачення Бертольта Брехта як поета склалося в рамках імпресіонізму, багатого на образність та деяку декларативність. Суб’єктивність мислення, використання найтонших відтінків та фарб відзначають його твори, наближені до життя, збагачені передчуттями та прагненнями простої людини. Для Брехта-поета характерний глибокий психологізм, яскрава кольорова палітра образів і звуків.

Брехт широко знаний і як теоретик драматургічного мистецтва. Це статті, есе, публічні виступи, що були опубліковані в збірниках «Проти театральної рутини», «На шляху до сучасного театру».

Відомі його глибокі теоретичні розробки «Про неоарістотелівську драму», «Нові принципи акторського мистецтва», «Малий органон для театру».

Бертольт Брехт стає новатором у театральній справі. Його експериментаторський стиль, своєрідна поетика бачення драматичних конфліктів, використання специфічної жанрової форми — притчі, загострене розуміння світу ідей та символів і перенесення його на театральну сцену робить письменника відомим творцем-драматургом. Слава театру Брехта шириться по всьому світові. Театр від’їздить на гастролі до Москви, Парижа, Варшави, Лондона, Рима. Бертольт Брехт був удостоєний премії ім. Клейстера за п ‘ссу «Барабанний бій серед ночі» (1919 р.), а в 1951 році Брехт отримав Національну премію першого ступеня. Він стає президентом Німецького ПЕН-центру (1953 р.), віце-президентом Академії мистецтв Німеччини (1954 р.).

Митець активно займався громадською діяльністю, був педагогом, талановитим театрознавцем і діячем на літературознавчій ниві.