ВАСИЛЬ БИКОВ

images11ВАСИЛЬ БИКОВ

Василь Володимирович Биков народився 19 червня 1924 року в селі Бички (тепер Ушацького району) Вітебської області в Білорусії. Селянська родина виховувала сина в любові до землі, рідного народу. Тяжким було дитинство Василя Бикова, особливо скрутно було з їжею та одягом у тридцяті роки. «їли, але що? Трохи бульби було, замішували з травою. І так харчувалися протягом багатьох років. Земля неродюча, урожаї погані. Батько ж із мамою працювали щодня. А приносив батько на трудодні півмішка. Це все, що заробляв за рік. А ще ж поставки, податки…», — згадував пізніше письменник. Навчався Василь в сільській школі: «Повернешся ввечері зі школи, темно, гасничка на столі ледь блимає. І взуття немає, і одягнути нічого. Латані-перелатані штани. Ось воно, те дитинство», — такими залишились у пам ‘яті письменника спогади про ранні роки життя. Хлопець вступив до Вітебського художнього училища, в якому навчався деякий час, поки не запровадили платне навчання. Училище довелося залишити. У Вітебську Василь опановує професії бетоняра, арматурника. Переїхав на Україну, де розпочав самостійне трудове життя робітника. Велику Вітчизняну війну хлопець зустрів на Україні, допомагав старшим на оборонних роботах. Далі служив в армійському інженерному батальйоні. Зі зброєю в руках долав фашистську чуму Він брав участь у визволенні Саратова, Воронежа, Сталінграда, Кіровограда. Здобув звання лейтенанта. Був тяжко поранений. У 1947році його демобілізували, але згодом він знову став до служби. Пізніше мешкав у Гродно, де займався журналістською роботою. Став професійним письменником, у своїх творах змальовував красу і велич воєнного й трудового подвигу людини.

 

Провідною темою творчості письменника стала Велика Вітчизняна війна. Дослідники відзначають один із його перших творів — героїко-пригодницьку повість «Останній боєць» (1958р.). Далі були повісті «Журавлиний крик» (1960р.), «Зрада» (1961 р.), «Третя ракета» (1962р.), «Альпійська балада» (1964р.), «Пастка» (1964р ), «Мертвим не боляче» (1965 р.), «Проклята висота» (1968 р ).

Митець відзначав, що писати про війну надзвичайно важко, це вимагає особливих зусиль, творчої праці й натхнення. Особливо важливе відтворення правди про війну — жорстокої, нестерпної, живильної в своїй відкритості. Прогресивний реалізм відтворювався на сторінках його творів, що суперечило тодішнім усталеним нормам ілюзорної пафосності, надуманої патетики. Бикова разом з Баклановим, Симоновим, Бондаревим, Астаф’сейм зневажливо називали «окопними письменниками», що трактуваїюсь як ідеологічно диверсійний напрямок в літературі. Тільки зараз ця їхня правда сприймається в найвищому, найважливішому своєму осмисленні — героїзму, детальної відтворюваності всього, що було збережено та виявлено історією.

Філософсько-психологічна проза Бикова заглиблено, зворушливо відтворює віхи людських вселенських трагедій у формі притч, наповнених елементами зовнішнього й внутрішнього ритмічно-прозового функціонування. І сюжетно-композиційно, і ідейно-тематично така форма виносить на поверхню гуманістичний ідеал світосприймання як естетику вічного миру, благополуччя й злагоди. Аморальність, духовна немічність і ницість гнівно засуджуються, її фактично не існує в противагу змальованим гуманістичним ідеалам високої людяності. Крізь горнило випробувань проходять і ліричний герой, і автор, і персонажі, залишаючи по собі високоестетичний ідеал вічної, незворушної істини. Багатозначність відтворюваних подій і персонажів у Бикова тісно сплетена з канвою сюжетної структури, що надає твору художньої довершеності у формі правдивих узагальнень.

Дослідники творчості Бикова відзначають глибоку достовірність відтворення, поєднану з мужністю й безкомпромісністю соціальної правди. Письменник тяжіє до укрупнених форм художнього бачення світу, його персонажі — це соціальні типи, що несуть у собі вічні поняття любові та ненависті, добра та зла. Антагоністи виступають скоріше як художнє тло, сіре, бридке, нікчемне.

Слід назвати ряд повістей пізнішого періоду, так звані твори партизанського циклу — «Круглянський міст» (1969р.), «Сотников» (1970 p.), «Обеліск» (1971 p.), «Дожити до’світанку» (1973 p.), «Вовча зграя» (1974 p.), «Піти й не повернутися» (1978 р.), «Знак біди» (1982р.), «Кар’єр» (1986p.), «В тумані» (1987р), «Облава» (1988 р.).

Васіиь Биков відомий і як драматург — п’єcu «Рішення» (1972р.), «Останній шанс» (пост. 1974р.). Митець знаний своїми літературно-критичними, публіцистичними виступами — книга «Правдою єдиною».

 

Видатний білоруський письменник змалював цілу епоху в житті людства на матеріалі конкретних історичних подій свого часу. На сторінках його творів відобразились епохальні події, забарвлені психологічною конкретністю, високою художньою майстерністю.