ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ (1893-1930)

mayakovskiyВолодимир Володимирович Маяковський з ‘явився на світ 19 липня 1893 року. Цей видатний російський поет народився в Грузії, в селі Багдаді. Родина лісничого виростила розумного, вдумливого хлопця, котрий ще з юнацьких років мріяв стати поетом. Пройшовши через терни соціальних негараздів і періодичного цькування натовпу, поет міцнів у відчутті своєї правоти, непересічності таланту, світлого й виразного майбутнього. Оптимістичний характер його музи не могли затьмарити обриси псевдолітературного чванства й морального убозтва, шабашу вульгарної критики, що прагнула привчити її величність — Поезію до зашореної соціологізації. Проте він встиг не скоритися і зумів розповісти про себе та свій буремний революційний час, довести велич Людини, її мрій і прагнень, високих звершень і краси її трудового подвигу. Тому як заповіт звучать рядки його останньої програмної поезії «На весь голос» (грудень 1929 р. — січень 1930 р.), де він відтворює неповторність своєї епохи. Маяковський по-новаторськи, гостро й безжально креше поетичну форму вірша-заклику, що б’є живильним струменем, наповнюючи кожну фразу вагомістю гармонійного поетичного змісту.

Поет не любить пустоти й вакуумних порожнин у вірші, кожне його слово гранично значиме, звучить як вибух відвертості й рафінованої поетичної чистоти. Він — пророк і агітатор, його вірші наповнені безкомпромісністю і правдивістю, силою і глибоким психологізмом.

У 1902—1906 роках навчався в гімназії в місті Кутаїсі. З 1906 року він разом із родиною став мешкати в Москві. За участь у революційних організаціях був тричі ув’язнений. 1911 рік знаменував собою вступ Володимира Маяковського до московського училища живопису, скульптури та архітектури. З лав поетів-футуристів приходить Володимир Володимирович у велику поезію. Збірка «Ляпас суспільному смакові», до якої ввійиїли вірші футуристів, включила й вірші майбутнього великого поета — Маяковського (1912 р.). А в 1913році він виступив зі своєю першою книгою — «Я!». Період становлення й зрілості Маяковського означений заглибленням у соціальну проблематику, в його поезії пробиваються елементи демократизму, політичної загостреності. Саме це виділяє його постать у колі футуристичних однодумців. Широко знана його трагедія «Володимир Маяковський» (1914р.). Гнівна сатира поета жалила виразки на тілі суспільства, викривала грабіжництво політичної системи, антилюдську облуду тогочасного соціального ладу. Це все знайшло своє відтворення в цілому ряді віршів та в поемах « Флейта-хребет» (1915 р.), «Людина» (1918 р.). «Хмарина в штанях» (1915 р.). Гімн революції поет проспівав у віршах «Ода революції» (1918р.), «Наш марш» (1918 р.), «Лівий марш» (1919 р.), у п’єсі «Містерія-буф» (1918р.).

Деякий час Володимир Маяковський працює в сатиричних «Вікнах РОСТА», де написав багато віршованих текстів і здійснив близько 4 тисяч малюнків на відтворення щоденних інформаційно-літературних, злободенних потреб суспільства. Викривалося людське чванство й невігластво. Його плакати таврували все нещире й брехливе, пульсували в один тон із серцем країни. Саме ідейна наснаженість такого способу світобачення сприяла особливій популярності мистецького жанру «Вікон РОСТА».

Талант Маяковського глибоко самобутній, відзначений подихом нового віяння змісту й форми. Поет неординарно мислить, і вірші його примушують задуматися над сенсом буття, оглядають швидкоплинний вік з точки зору діалектики часу й простору. Голосне звучання його віршів-памфлетів не приглушує вагомість і повно-значність кожної метафори чи гіперболи, за зовнішньою складністю образів проглядає простота змісту, доступність найширшому масовому читачеві. Його славетні «сходинки» віршобудови не заважають заглибитися в сам текст і осягати його змістове значення. Для творчого стилю Маяковського характерні часті заклики й звернення до читача, розмова, так би мовити, напряму, без посередників. У коло спілкування поет сміливо вводить космічні) вселенські образи, виключаючи будь-яку містифікацію чи завуальовану зверхність перед тими, кому він щиро довіряє свою Музу.

Гімн народу автор оспівав у поемі «150 000 000» (1921 р.), проти обивательщини гнівно виступав у віршах «Про погань» (1921 р.), «Прозасідалися» (1922р.). Подорож до Америки і враження від цієї країни відтворилися в нарисах «Моє відкриття Америки» (1926р.). Широко відомі його поезії «Товаришеві Hemme — пароплаву і людині» (1926р-), «Марш ударних бригад» (1930р.), «Відповідь на мрію* (1927 р), «Маруся отруїлась» (1927 р), «Секрет молодості» (1928р.), сатиричні вірші «Стовп», «Підлиза», «Помпадур», «Загальне і моє» (1928 р). Маяковський відомий і як драматург — написав п ’сси «Клоп» (1928 р.), «Баня» (1929 р.).

Ідейне звучання віршів поета-трибуна, поета-агітатора надзвичайно актуальне й по сьогодні, адже він не мислив себе без викриття всього негативного в житті людини, вбачав у цьому першорядне для літератури завдання. Про особливу демократичність стилю Маяковського неодноразово писали науковці, дослідники його творчості, вказуючи при цьому на ритмічну різноманітність його стилю.

Україна в творчості Маяковського відтворена різнопланово, з глибокою любов ‘ю. Вперше він сюди приїздить у 1912 році, відвідує Миколаїв, Херсон, Нову Маячку. Як наслідок цієї подорожі він пише вірші «Порт» (1912р.). «Іду» (1925р.). У Києві поет побував у 1913 році. Із виступами він приїздить на Україну майже щороку (починаючи з 1924р ). Географія його творчих виступів надзвичайно широка. Це Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Полтава, Вінниця, Донецьк, Запоріжжя, Бердичів, Житомир, Крим. З’являються його вірші — «Борг Україні» (1926 р ). «Київ» (1924 р.), «Нашому юнацтву» (1927р.), «Три тисячі і три сестри» (1928р.).