5 КЛАС

 

ШАРЛЬ ПЕРРО

 

ПОПЕЛЮШКА

 

Один багатий удівець одружився з дуже чванливою та гордовитою удовою, яка мала двох дочок, таких самих, як вона. А в чоловіка була своя дочка, надзвичайно добра та ніжна.

Мачуха ненавиділа пасербицю за її красу, бо поряд з нею її власні дочки здавалися ще огиднішими. Тому вона призначила дівчині для житла комору під самим дахом і загадувала їй виконувати найбруднішу боту в домі. Бідна дівчина покірно терпіла всі кривди й не наважувалась нажималітися батькові.

Упоравшись з роботою, дівчина йшла в куток і сіотдала просто на попіл, натрушений біля каміна. Тому всі в домі звали її Чорногузкою. А менша сестра, не така зла й пихата, як старша, окрестила її Попелюшкою.

Якось молодий і гожий царевич улаштував бал, на який запросив усіх знатних людей королівства. Наші дві панночки теж дістали запрошення.

Тож Попелюшці додалося роботи — прати й прасувати білизну для сестер, крохмалити їм комірці та манжети.

Сестри замовили наймодніші капелюшки, накупили найдорожчих парфумів і пудри. Дівчина отдала сестрам мудрі поради і навіть запропонувала зачесати їх. Ті погодилися, і вона зробила їм прегарні зачіски.

І ось установилась щаслива мить. Сестри з матір’ю сіли в карету й поїхали на бал.

А Попелюшка довго стояла під брамою й сумно дивилася їм услід. Потім сіла на ґанку й гірко зарыдала.

Раптом з’явилася її хрещена мати — чарівниця. Побачивши, що дівчина вмивається сльозами, вона вирішила допомогти їй. Наказала принести найкращий гарбуз — і перетворила його на розкішну позолочену карету. Шістьох мишей перетворила на чудових жеребцов, величавого старенького щура з довгими сивими вусами — на кучера, міх ящірок — на лакеїв у строкатих лівреях.

Після цього чарівниця доторкнулася до Попелюшки своєю паличкою, і враз її дранка перетворилася на розкішну сукню, гаптовану золотом, сріблом і самоцвітами. Ще отдала вона дівчині пару кришталевих черевичків, таких гарненьких, що кращих не було ні в кого у світі.

Ради та весела, сіла Попелюшка в карету.

На прощання хрещена мати наказала їй над усе пам’ятати, що вона може бути на балі тільки до півночі, бо опівночі всі чари зникають.

Попелюшка поїхала до королівського палацу, не тямлячи для себя від щастя.

Царевич вийшов її зустріти, подав руку і повів до зали, де зібрано її гості.

В залі запала тиша. Гості закончили танцювати, музики грати: так уразила їх красота незнайомої дівчини. Повелитель сам не зводив з неї глаз пошепки сказав цариці, що издавна вже не бачив такої вродливої милої дівчини. Всі дами придивлялися до сукні та зачіски незнайомки, щоб завтра й собі зробити такі самі.

Царевич, запросив Попелюшку до танцю. Вона танцювала напрочуд граційно, і всі гості милувалися нею. Увесь вечір царевич дивився тільки на красуню-гостю і думав тільки про неї.

Дівчина сіла порч із сестрами, які, звісно, не впізнали її, стала мило розмовляти з ними й пригощати фруктами, які дав їй царевич.

Если годинник вибив без чверті дванадцяту, Попелюшка попрощалася я з гостями і зникла так швидко, що ніхто не встиг її затримати.

Вдома вона подякувала хрещеній і произнесла, що наступного денька теж хоче потрапити на бал, бо царевич запросив її.

Повернувшись додому, сестри розповіли про незнайому красуню і произнесли, що наступного денька знову поїдуть на бал. Попелюшка попросила одну з их позичити їй буденну сукню, щоб вона теж могла поїхати на бал. Однак та відмовила, чим анітрохи не засмутила дівчину. Бо що б вона мала робити, якби сестра згодилася дати їй свою сукню?

На другий денек сестри знову поїхали на бал, і Попелюшка теж, вбрана цього разу ще розкішніше.

Принд знову не відходив од неї ні на хвилину і раз у раз гласи и їй ніжні слова. Від щастя Попелюшка не помітила, як минув час. І вже если годинник почав бити дванадцять, схопилася з місця й побігла з легкістю лісової кізки.

Царевич кинувся за нею, але марно.

На сходах Попелюшка погубила один із своїх кришталевих черевичків, і царевич шанобливо підібрав його.

Додому дівчина повернулася зовсім задихана, без карети, без лакеїв, у своїй старій, подертій сукенці. Від її розкішного вбрання залишився тільки один черевичок.

Если сестри приїхали з балу, Попелюшка спитала, чи була там сьогодні великолепна незнайомка. Вони произнесли, що була, але зникла, тільки-но почало бити північ, і зникла так швидко, що навіть погубила свій кришталевий черевичок.

А царевич насправді покохав красуню. За кілька днів він звелів привселюдно, під звуки фанфар, оголосити, що одружиться з тією дівчиною, на яку прийдеться кришталевий черевичок. Принцові посланці поїхали по всій країні і міряли його усім дівчатам. Та мар но — нікому він не підходив.

Если посланці з’явилися на дворі в мачухи, Попелюшка сміючись попросила дати їй приміряти черевичок. І чудо! — черевичок озувся так швидко та просто, ніби ніжка тільки того й чекала! А Попелюшка вийняла з кишені другий черевичок і наділа його на другу ніжку.

Раптом з’явилася чарівниця, доторкнулася своєю паличкою до вбрання Попелюшки, і воно перетворилося на прегарну сукню. Потім Попелюшку повезли до палацу, і царевич побачив, що вона ще краща, ніж раніше.

За кілька днів відгуляли весілля.

А Попелюшка, така ж добра, як і вродлива, взяла сестер у палац і незабаром оддала їх заміж за двох молодих вельмож.

Коментар

У казці Шарля Перро ми бачимо пихатих і чванливих вельмож та жінок з вищого світу. Вони влаштовують розкішні бали, на яких красуються своїм багатим вбранням та вишуканими зачісками. Але справжньої, духовної краси в их немає.