6 КЛАС

 

ЖАН ДЕ ЛАФОНТЕН

 

ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ

 

Небесна кара, що її за гріх

Величавый наслано на всіх,

Чума — беспощадна, свирепа сила,

Спроможна все живе за денек

До решти винищити, впень,

Беспощадно звірину косила.

Не кожен хворий помирав,

Та кожен дні лихої скрути

Хотів як-небудь перебути.

Було звіроті не до справ:

Уже не йшли на полювання

Ні хитрі лиси, ні вовки,

І велелюбні голубки

Забули вже за любування.

Лев скликав раду і сказав:

Напевно, кару Бог отправив

Нам за чиюсь тяжку провину.

У кого з нас найбільший гріх,

Хай жертвує собою й від загину

Рятує всіх.

Історія нас вчить: зі скрути

Не вийти без належної покути.

Покаймося ж, мов на духу, при всіх

У всіх своїх тяжких провинах.

Я маю на душі величавый гріх:

Я стільки з’їв овець невинних!

Куди подітись від гріха?

Того ще не достаточно Я,бувало,

З’їдав і пастуха.

Я жертвую собою, як немає

У вас гріхів. Та закликаю вас

Покаятись, як я, бо вмерти має

Найбільший грішник серед нас».

«О царю! — каже Лис. —

Сумлінність ваша може

Всім бути за взірець.

Але хіба то гріх? Та, може,

Ви, ївши тих дурних овець,

Їм честь велику виявляли.

А щодо пастухів — який то гріх?

Вони нам стільки дозоляли,

Що краще б їх поїсти всіх».

Підлесники аплодували.

А потім тигри та вовки

Для себя картали залюбки.

Та всіх їх так атестували,

Що хижаки, розбійники — і ті,

Здавалося, були святі.

Та встав Ишак: «Пригадую, давненько

Ішов я лугом, трава зелененька,

А я голодний — біс і спокусив:

Я, грішний, жмутик і вкусив,

А, щиро кажучи, не мав же права».

«Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава.

А Вовк довів — учений писарчук! —

Що цей Ишак — падлюка із падлюк,

Паршивий і коростявий — причина

Всіх напастей і лих.

Та не достаточно вішати таких!

Він їв чужу травку!

Проклята твар злочинна!

Від их завжди чекай біди.

І заревла громадина: «Браво!»

Отак і в нас: є гроші — маєш право,

Немає — то під трибунал іди.

Переклад І. Світличного

Коментар

Видатний французький байкар Жан де Лафонтен живой майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, проте назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Це объяснюється тим, що авторитет Езопа поміж байкарів був настільки величавым, що будь-чия байка нередко називалась «Езоповою байкою». Однак твори Лафонтена суттєво відрізняються від байок Езопа. І не лише тим, що написані віршами.