ГЕНРІХ БЬОЛЛЬ (1917-1985)

fotoГенріх Бьолль, видатний німецький письменник, народився 21 грудня 1917року в місті Кельні. Родина майбутнього митця обігрівала своїх дітей любов ‘ю, теплом і злагодою домашнього вогнища. Батько був скульптором, різьбярем-краснодеревщиком, він з увагою займався навчанням і вихованням своїх дітей, водив до музеїв, театрів, привчав до художнього слова, плекав у їхніх серцях любов до рідного краю. В 1929 році різко падає матеріальний рівень життя родини. Будучи невпевненими у майбутньому, потерпаючи від матеріальної скрути, вони переїжджають з квартири на квартиру.

Успішно закінчивши початкову школу та гімназію (1928— 1937рр.), Генріх деякий час працював у книгарні. Відомо про сильні сімейні католицькі впливи на світогляд молодого хлопця, що їх прищеплювала віруюча мати письменника. Згодом Генріх займається репетиторством, дає цілий ряд приватних уроків, а восени 1938 року відбуває трудову повинність як необхідну умову для продовження навчання. У 1939 році Генріх визначається в здобутті фаху — записується до університету для опанування спеціальності на факультеті германістики й класичної філології. Пізніше отримує повістку до армії вермахту (це було за кілька тижнів до початку війни).

Приблизно в цей період Генріх робить перші кроки в велику літературу. Він пише оповідання, вірші, роман. Шукає власні тенденції й прийоми художнього змалювання життя. Саме суспільні, соціальні фактори вплинули на формування Бьолія-письменника. Він жив в епоху краху ілюзій, різкої зміни теоретично-світоглядних орієнтацій в громадських колах, світової кризи владних структур.

 Краса, загадковість, різноманітність виявів складного світу реалій та ілюзій приваблювали Генріха Бьолля, без активного втручання в оточуючу дійсність він не мислив життя і себе в ньому. Древня архітектура Кельна, вулички, провулки, чарівні міські пейзажі давали письменнику натхнення любові й бажання творити в ім ‘я цього почуття. З 1939 по 1945 рік письменник знаходився на арені воєнних дій. Перебував у армії — на фронтах війни, воював на Україні, в Одесі, Криму, був поранений, деякий час перебував у госпіталях. На власні очі бачив агонію гітлерівського режиму, був в американському та англійському полонах. У1945році повернувся додому. Стає очевидцем зруйнування Німеччини, відновлює заняття в університеті, працює в статистичному управлінні, терпить нужду, голод. Будучи на той час одруженим, батьком чотирьох дітей, він знаходить час для творчої письменницької праці. У1946 році Бьолль пише роман, який не був опублікований, продовжує писати оповідання. Першою його книгою, що піднімала тему трагедії німецького народу, його провини перед людством, стала повість «Поміж Лембергом і Чернівцями», що вийшла в 1949 році під назвою «Поїзд приходить вчасно». Темі війни та миру присвячено збірку оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950р.), повість «Де ти був, Адаме?» (1951 р).

Ці твори принесли письменникові велику популярність. Автор захоплюється новелістичним структуруванням своїх повістей. Така жанрово-стильова особливість допомагає сконцентрувати увагу на вузлових ідейно-тематичних моментах, вони сприймаються як кульмінаційні узвишшя на загальному тлі прозового тексту. Письменник долає складний психологічний бар ’єр між автором та читачем, охоплюючи найвразливіші сторони людського життя. Вражають достовірність і правдивість відтворюваних конфліктів. Оповідна манера Бьолля базується на перегуку минулого й сучасного. Така двоплановість художнього часу твору є своєрідним композиційним прийомом, що вирізняє художній спосіб мислення письменника.

Минуле Німеччини знайшло своє відтворення в романах «Більярд з nie на десяту» (1959р ), «Очима клоуна» (1963р ). Соціальні проблеми, що стоять перед людиною і суспільством, вимагають правдивих рішень, пошуку й віднайдення правшіьного шляху орієнтації серед турбот сучасності, вирішуються у романах «І не сказав жодного слова» (1953 р-), «Дім без господаря» (1954 р.), «Груповий портрет з дамою» (1971 р.), «Що станеться з хлопчиком…» (1981 р.)} «Жінки на тлі річкового пейзажу» (1984 р ), повістях «Хліб ранніх років» (1955р.), «Втрачена честь Катаріни Блюм» (1974р.). Письменник займається публіцистикою, відома його книга «Лист до синів» (1985р.), в якій ще раз звертається до аналізу подій минулого в історії гітлерівської Німеччини, а також Німеччини повоєнних часів. Тут не чуємо нарікання на жодну з країн-переможниць. У творах Генріха Бьолля не простежується ідея прикріплення до того чи іншого клану соціуму, його цікавить насамперед людина і в ній усе, що може дихати, відчувати, говорити, згоджуватись і протестувати Людина в усьому багатстві її соціальних проявів — ось основне джерело прозової лірики митця.

Література «втраченого покоління», ошуканого, брутально зганьбленого, відгукнулась у творчості Бьолля власним поглядом на світ, своєрідною концепцією добра, зла, сили й безсилля, що важливим стає в глибоких монологах-зізнаннях, публічних одкровеннях його героїв.

У 1972 році Бьоллю було присуджено Нобелівську премію. Він веде активну громадську роботу, бере участь у рухові за мир, виступає проти розповсюдження ядерної зброї.