Чотириногі друзі людини

Стародавні історики розповідають: спартанський цар Агесілай у битві випустив на ворога спеціально навчених собак. І це не поодинокий випадок, коли чотириногих друзів людини використовували у війні. Собаки були у військах Александра Македонського, Дарія, Ксеркса; греки і римляни вирощували кремезних злих собак — могосів. Перед боєм їх мордували голодом, щоб вони були лютіші. А в бій випускали закутими в броню.

У римлян собаки конвоювали рабів і полонених, охороняли міські брами; вони доставляли військові донесення.

Були собаки і в дружинах руських князів — Святослава, Олега, Ігоря. Здебільшого це були сторожові пси. Вони перші вчували наближення ворога і зчиняли тривогу. Використовували собак і для перевезення воїнів.

У середні віки особливо уславилися кровожерністю і гостротою нюху шотландські собаки. Вони наслідували ворога в найпотаємніших місцях, а наздогнавши, люто шматували.

Використовували собак і в наступних війнах. І найширше — в останніх двох світових.

У Першій світовій війні 1914-1918 років на кінець війни тільки Франція мала понад 40 тисяч армійських собак. А німецькій армії лише «Об’єднання німецької вівчарки» дало 25 тисяч цих чудово надресированих тварин.

Войовничий Марс не погребував чотириногими слугами і за Другої світової війни: собаки і цього разу несли санітарну службу, сторожову, патрульну, були зв’язковими, виконували розвідувальні операції, навіть брали участь у боях. Ні, вони не кидалися з лютим гавканням на ворожих воїнів, як то було в старовину, — тепер у цьому не було потреби. Вони робили більше: підривали танки, доти, мости, залізниці.

Уявіть на мить таку картину: кипить пекельний бій з фашистами. Земля двигтить від вибухів снарядів і мін. Злива осколків, куль, грудок землі. Моторошно ревучи, мчать фашистські танки з чорно-жовтими хрестами. Здається, найхоробрішим солдатам страшно висунутися з окопів. Але що це? З нашого боку вискакує кілька вівчарок. Вони сміливо кидаються в це жахливе пекло і мчать прямо на танки. На спині у них якийсь вантаж, а над вантажем — стрижень. На зразок антени. Ось один собака вже біля танка. Ще мить — і тварина шаснула під нього. Хитнувся стрижень, могутній вибух струсонув сталеву потвору. 1 вона навіки заклякла.

Розвідники теж знають ціну хоробрим собакам: скільки разів чотириногі допомагали їм виконувати складні й відповідальні операції! Уявіть собі глибоку ніч. Темрява. Вже за крок людина розпливається у густій пітьмі. Діяти в таку ніч розвідникові небезпечніше ніж у місячну. Орієнтуватися на місцевості майже неможливо. І легко можна натрапити на засаду. А коли поряд собака, цього не до водиться боятись. Він вчасно попередить про небезпеку. І не лютим гавканням. Ні, галасу зчиняти він не стане, а тільки застережливо притиснеться до ноги розвідника — мовляв, «обережно, попереду во рог!» Коли ж несподівано виникне сутичка з ворогом, то й тут собака не залишиться стороннім глядачем.

Саме так діють і прикордонні собаки. Скільки відомо випадків, коли собака рятував життя своєму вожатому! І не менше, певно, прикордонник виручає з біди свого вірного друга: то ж бо зв’язує їх дружба — гаряча і міцна.