Reklama

ФОРМИ СУСПIЛЬНОЇ СВIДОМОСТI

ФОРМИ СУСПIЛЬНОЇ СВIДОМОСТI

• правова

• політична

• моральна

• релігійна

• філософська

• наукова

• естетична

• економічна

• історична

• соціальна та ін.

Соціальне буттяфеномен надзвичайно багатогранний. Його вiдображення здiйснюється й в повсякденному життi людей, i на теоретичному рiвнi. Все розглянуте ранiше є своєрiдним проникненням в суть процесів, котрi є iсторичним розвитком людства. Та, окрiм сутностi, буття має такi свої прояви, котрi або ще не охоплюються розумом, або взагалi ним не можуть бути розкритi, препарованi скальпелем логiки i формальної, i дiалектичної. Як не аналiзуй кохання Ромео та Джульєтти, нiчогiсiнько не зрозумiєш, коли сам не пережив кохання. А таких сторiн людської духовностi багато, вони вiдображають певнi прояви буття, вони самі є буттям.

Багатограннiсть феномену буття породила рiзнi методи його вiдображення, що й породило форми суспiльної свiдомостi. Кожна форма суспiльної свiдомостi має свiй об’єкт вiдображення. Таким об’єктом є сторона людського буття. Буття настiльки складне та багатогранне, що вiдобразити його якимсь одним методом чи способом не можливо. Форми суспiльної свiдомостi в iсторiї духовної культури з’явились, поступово відділяючись вiд мiфологiчної духовностi, що вiдображала буття узагальненим способом.

Найбiльш вiрогiдно, що iсторично першою формою суспiльної свiдомостi була МОРАЛЬ. Мораль вiдображає специфiку стосункiв мiж людьми. Це, перш за все, стосунки мiжособового характеру, стосунки мiж iндивiдом та певним колективом. Формою вiдображення тут виступають принципи i норми поведiнки однiєї людини стосовно iншої. Моральнi заборони, моральнi “табу” були в свiй час першими проявами людської духовностi. На фонi працi мораль формувала в людинi людянiсть – це визначалбна, незміна функцiя моралi. Вона пiднесла людину над зоологiчним iндивiдуалiзмом, вдосконалювала людину вiд вiку до вiку. Мораль i буде тим орiєнтиром, що виведе людство з глобальної кризи, в якiй зараз воно опинилось. Мораль – це одна з фундаментальних пiдвалин людськостi. Саме в цьому її значення, мiсiя й сенс. Про це ми гоаорили в попереднiх темах.

В далекому iсторичному минулому поряд з мораллю формувалась i така форма суспiльної свiдомостi, як МИСТЕЦТВО. Мистецтво вiдображає прекрасне та його протилежнiсть – огидне – в суспiльному буттi. Форма вiдображення – художнiй образ. Роль мистецтва в соцiальному середовищi i корисна, i благородна. Мистецтво має ряд суспiльних функцiй. Пiзнавальна. Людина, освоюючи мистецькi твори, спiлкуючись з мистецтвом, не лише залучається до прекрасного, а ще й значно збагачується iнформацiйно. Справжнi твори мистецтва несуть в собi, окрiм всього, величезну масу iнформацiї. Освiта людини нiколи не буде повною без достатнього знайомства з мистецтвом. Виховна функцiя. Мистецтво несе в собi великий виховний потенцiал не лише через iнформацiю. Формування понять добра та зла, власного ставлення до них здiйснюється пiд безпосереднiм впливом освоєних людиною мистецьких творiв. Мистецтво має i комунiкативну функцiю. Воно з’єднує поколiння i народи рiзних країн. Велика кiлькiсть видiв та жанрiв мистецтва не знає мовних бар’єрiв i державних кордонiв.

Своїм походженням в ту ж сиву давнину, що й мистецтво, сягає й така форма свiдомостi, як релiгiя. РЕЛIГIЯ на протязi тисячолiть намагалась вiдобразити своїми засобами все буття, хоча реально вона вiдображала лише взаємодiю людини з вищими людськими цiнностями. Форма вiдображення – канонiчний церковний догмат, що базувався на вiрi в мiстично-надприродне. В iсторичному минулому релiгiя досить мирно уживалась з наукою та iншими формами суспiльної свiдомостi. З виникненням свiтових релiгiй вiдбувається своєрiдне пiдкорення всiх форм свiдомостi релiгiї. Особливо це рельєфно проявляється в середньовiчну епоху. Монопольне положення релiгiйної свiдомостi в середньовiчнi часи, безконтрольнiсть та безкарнiсть дiй окремих церковних дiячів були однією з причин розвитку та розповсюдження атеїстичного свiтогляду. В iсторичному перiодi Нового Часу пiд тиском нових форм суспiльної свiдомостi релiгiя поступово втрачає свої панівнi позицiї.

Поява полiтичної сторони життя, державних установ i протиборство класiв та полiтичних сил привело до виникнення полiтичної iдеологiї як форми суспiльної свiдомостi. ПОЛIТИЧНА IДЕОЛОГIЯ вiдображає взаємодiю мiж класами, соцiальними групами, нацiями, державами. Виникає ця форма суспiльної свiдомостi з виникненням цивiлiзацiї, але справжнього розквiту, значення та впливу досягає за часiв капiталiстичного способу виробництва в умовах розгортання демократiї. Форма вiдображення – полiтична доктрина. Це система принципiв дiї полiтичних сил. Полiтичну доктрину формують лiдери країн, iдеологи тих чи iнших сил, їх об’єднань, блокiв. Фiксуються полiтичнi доктрини в конституцiях країн, програмах полiтичних партiй, меморандумах, заявах урядiв, мiжнародних угодах та iнших програмних полiтичних документах, теоретичних розробках полiтологiв. Полiтична iдеологiя носить досить чiтко виражений груповий характер. Вона виражає i вiдстоює iнтереси тих чи iнших суспiльних страт (класiв) їх устремлiння, їх позицiю щодо iнших соцiальних угруповань. В зв’язку з тим, що iнтереси соцiальних верств часто не спiвпадають, iснує постiйне суперництво, боротьба полiтичних iдеологiй. Ведеться вона вiдверто i таємно, офiцiйно i нелегально, беспосередньо i опосередковано через iншi форми суспiльної свiдомостi.

Полiтична iдеологiя як форма суспiльної свiдомостi набрала сили та активностi з моменту утвердження капiталiзму як суспiльно -економiчної системи. З того часу вона активно завойовує свiй простiр в суспiльнiй свiдомостi. В зв’язку з тим, що всi форми суспiльної свiдомостi тiсно пов’язанi, активнiсть полiтичної свiдомостi

Постiйно пiд прямим i беспосереднiм впливом полiтичної iдеологiї знаходиться пра-восвiдомiсть. ПРАВОСВIДОМIСТЬ як форма суспiльної свiдомостi вiдображає дiюче в суспiльствi право. Форма вiдображення знання про правомiрний чи неправомiрний вчинок, правомiрний чи неправомiрний спосiб поведiнки в тiй чи iншiй державi. Звідси – правомiрнiсть певним чином впливає на стиль взаємовiдносин, на поведiнку особистостi або певної соцiальної групи. Окрiм цього, правосвiдомiсть – активний учасник правотворчого процесу. Спочатку суспiльство усвiдомлює, що певнi процеси, котрi в ньому проходять, повиннi бути вiдрегульованi в правовому планi. Потiм з’являється уявлення, яким чином повинен регулюватись даний процес, i лише на цiй основi законодавець формує i приймає певний закон. В правосвiдомостi формуються уявлення i про вiдмiну застарiлої правової норми, що призводить до певних змiн в законодавствi. Правосвiдомiсть виступає як один з провідних факторiв розвитку права, а звiдси – й державностi.

Ми розглянули суспiльну свiдомiсть як сторону суспiльного буття. Наукове розумiння сутностi суспiльної свiдомостi є обов’язковою умовою формування наукового свiтогляду. Без розумiння процесiв, якi проходять в духовному життi суспiльства, розумiння iсторiї людства було б не можливе або носило б наскрiзь мiстичний характер.

Reklama