Томас Стернз Еліот — видатний англійський і американський поет, драматург і критик народився 26 вересня 1888 року в місті Сент-Луїсі (США). Його родина була відомою і шанованою в громадських колах, його предки переселилися з Англії до Америки в XVII столітті, зберігша свій древній родовід. Дід був засновником місцевого університету. Батько письменника був президентом однієї з американських виробничих компаній, а мати займалася літературною діяльністю, писала поезію та прозу. Глибокі культурні сімейні традиції, широкі зв ’язки 3 американськими та англійськими аристократичними колами сприяли виробленню в Томаса нахилу до літературно-мистецької діяльності.
Отримавши хорошу початкову освіту, Томас Еліот вступив до Гарвардського університету, який закінчив у 1910 році. Прагнення до знань, підвищення свого освітнього рівня вплинуло на те, що він продовжує своє навчання в університеті в Парижі, далі опановує філософію в Гарварді. А 1913—1914 роки він проводить в Англії та Німеччині, де навчається в найпрестижніших вузах, продовжує студіювати філософію. Еліот деякий час працює викладачем, пізніше — працівником одного з лондонських банків. Громадсько-літературна дія/іьність приваблює його. У 1927 році поет прийняв британське громадянство. Він працює помічником редактора журналу «Егоїст» (1917—1919 рр.), видавав і редагував журнал «Критеріон» (1922— 1939 рр.). З 1935 року працює директором англійської видавничої фірми «Фейбер енд Фейбер». Паралельно з цим він займається художньо-письменницькою роботою — пише вірші, п’єси, публіцистичні статті.
Першу поезію Еліот написав у віці чотирнадцяти років. У ній відчутний вплив східних мотивів, зокрема, Омара Хайяма. Рання лірика проникнута мотивами песимізму, вона виносить на вістря всезагального огляду соціальні проблеми тогочасного суспільства. Це «Любовна пісня Альфреда Пруфрока» (1915 р), «Поезії» (1919 р.). Есе, огляди, рецензії Еліота уклалися в збірник «Священний ліс» (1921 р.), що засвідчив його високу ерудованість в питаннях теоретичної естетики й культури критичного мислення.
Далі виходить поема «Спустошена земля» (1922р.), цикл «Порожні люди» (1925 р.). Хаотичні нагромадження, соціальну аморфність, розпливчастість існуючого світу поет вирішує через модерністські закони занурення у всезагальне світове «я». Тут відтворюється зовнішній і внутрішній плани ідеалістичної символіки. Автор відстоює ідею свідомості, що сягає глибин психологічної естетики мікрокосму. Складні просторово-часові ілюзії життя повинні знайти своє відтворення в літературі. Митець пропагує власний стиль, свою культуру бачення драматичних, часом трагічних ситуацій, що виникають у житті соціуму. Композиційна структура його творів спрямована на змалювання ідей-опозицій, що віддзеркалюють існуючий світ подій і вчинків.
Прагнення Еліота до міфологічності, здійснене через символізацію опановуваного матеріалу, вказує на розлогу обтяженість його поезії всесвітовими образами-знаками, значення яких слід шукати в ареалі древніх міфів, легенд і повір їв. Невигаданий світ авторських міфологем спрямований на інтелектуальну творчу працю читача, в процесі якої Знаходимо вихід у простір громадського соціуму. Проте особистість тут нівелюється гострою відчуженістю, беззмістовністю простого перед багатоманітністю великого, значимого у вселенських його масштабах. Ідеалістичність творчого мислення Томаса Еліота переростає у всеоб’ємне бачення Божого провидіння, осмисленого вірування в закони буття з їх таїною, виваженістю, вічністю.
Наступні твори видатного поета — віршовані драми «Вбивство у соборі» (1935 р.), «Возз ’єднання родини» (1939 р ), поетичні збірки «Чотири квартети» (1943р.), п ‘єса «Вечірка з коктейлями» (1950 р), книги «Призначення поезії і призначення критики» (1933р.), «Нотатки для визначення поняття «культура» (1948р.), «Про поетів і поезію» (1957р).
Визначний поет-модерніст виступав із власними постулатами й теоретичними визначеннями ролі й місця поезії в людському бутті. Його характеризують тенденції виходу за межі соціально визначеного історичного часу. Поступово Еліот переходить до віршування в класицистичне традиційній формі, де прагне до простоти форми, стилю й звуку, але далеко не ідейно-змістового наповнення. Філософія думки у нього посилено напружена, глибока, значима. Життя в усіх його проявах невідступно проходить через усвідомлення смерті. На рубежі цих двох понять існують думки поета, його стремління та уподобання. Це стосується переважно пізньої його творчості.
Томас Еліот став реформатором англійського віршованого слова. Тісні його зв’язки з народною мовною традицією в поезії, іцо є проявом високої духовної культури рідного народу. На тлі загальнокультурної американської та англійської поетичної традиції Еліот посідає визначне місце. Його творчість носить синтезуюче ідейне наснаження, що увібрало в себе класицистичні риси, висвітлені крізь призму непересічного новаторського осмислення. Вплив загальноєвропейської культури також відтворився в поезії Еліота, що був глибоко обізнаним із 0 кращими зразками.
У 1948 році Томасу Стернзу Еліоту присуджують Нобелівську премію.
Помер письменник 4 січня 1965 року в Лондоні.
РАНОК БІЛЯ ВІКНА
Вони гуркотять тарілками, сніданок готуючи
В кухнях підвальних уздовж вичовганих тротуарів, —
Зрозумілі мені душі смутні покоївок,
Що проросли без надії за ворітьми…
Коричневі хвилі туману набігають на мене
Круговоротом облич на дні вулиці,
Зриваючи з перехожого, гряззю забризканого,
Безпричинну усмішку, що вионе в повітрі
І щезає над низкою дахів.
Переклад Максима Стріхи