МАРСЕЛЬ ПРУСТ (1871-1922)

Марсель Пруст — видатний французький письменник. Він народився в передмісті Парижа 10 липня 1871 року. Його батько був професором медицини. Хлопчина виростав вдумливим, розумним, змалечку тягнувся до знань і успішно оволодівав ними. Закінчив у 1889 році ліцей «Кондорсе», де проявляв глибокі здібності гуманітарного напрямку. Згодом він отримує звання бакалавра словесності. Марсель Пруст продовжує освіту у Вільній школі політичних наук в Парижі, слухає лекції з філософії відомого вченого Анрі Бергсона. Як підсумок докладених зусиль в галузі освітнього процесу Марсель Пруст отримує вчений ступінь з права, пізніше — вчений ступінь з філософії.

Та все ж прагнення творчої роботи переважило всі його досягнення на науковій ниві. Згодом він стає професійним письменником. Невеликі за розміром перші прозові твори він публікує з 1892 року у французьких періодичних виданнях. Літературна його спроба окремої книги — це збірка новел «Втіхи і дні» (1896 р.). Тут проявився характер митця, відтворений через його внутрішній світ. На передній план виступає самодостатність людини та її переживань і прагнень. Мікрокосм сутності душі (за Прустом) проявляється через вселенські, космічні категорії, до яких прагне людина все своє життя. Збірка написана в імпресіоністичному дусі, вигадка, світ уявного переважають над реалістичними художніми деталями дійсності.

Відомий його роман «Жан Сантей» (1952 р.), де ліричний герой, власне автор і автор-оповідач переживають триєдиний етап відтворення особистісних суб’єктивних почуттів на тлі подій зовнішнього світу. Психологічна мотивація художнього відтворення, згущення домінуючих фарб, переважання уявного над дійсним стали провідними в цьому творі.

Письменник присвятив багато часу створенню величного багатотомного роману «У пошуках втраченого часу» (1911—1922рр.,вид. 1913—1927 рр.). Назвемо частини, які склали епопею в єдину, суцільну канву, — «На Сваннову сторону» (вид. 1913 р), «У затінку дівчат-віток» (вид. 1918 р), «Той бік, де гармати» (вид. 1920— 1921 рр.), «Содом і Гоморра» (вид. 1921—1922 рр.), «Полонянка» (вид. 1924 р), «Утікачка» ■(1925 р.), «Віднайдений час» (1927 р.). Роман «Узатінку дівчат-квіток» приніс письменнику світову славу і був відзначений Гонкурівською премією.

В романах переважає світ суб’єктивного над дійсністю. Композиція має виразну структуру «потоку свідомості». Тут спогади і ремінісценції з минулого формують своєрідну фрагментарну фабульну лінію. Модерністські тенденції покладено в основу побудови його романів, які стали провідними віхами в літературному житті XX століття. Прозовий матеріал Марселя Пруста знаходиться під вагою соціальних вимог суспільства. Ці суспільні, соціальні важелі постають вторинним чинником впливу на читача, вони походять із свідомісного стану автора-оповідача і героїв твору. Дослідження закономірностей духовного світу людини-творця, людини-персона-жа — це основа авторських художніх вимог і принципів у текстовому матеріалі романів.

Письменник-модерніст зазнає надзвичайного впливу філософських поглядів Ніцше та Фрейда, водночас шукаючи нові, власні форми світовідчуття й світовідтворення.

Мотив безпосереднього споглядання картин природи і людей на лоні прекрасних пейзажів (квітучої дійсності, дівчат-квіток) проходить крізь усю епопею, наснажуючи глибокою ідейно-тематичною силою. Оптимізм такого відтворення веде до опанування почуття любові, окресленого чіткими контурами, що набувають все нових форм впродовж цілої епопеї.

Взаємовідносини чоловіка (ліричного героя), героя персонажа та жінки стали провідним стрижнем, навколо якого циклічно нашаровуються побічні мотиви авторського відтворення. Пруст не уникає поширених портретних, а також пейзажних описів, де він з точністю великого майстра малює кожну деталь, лінію, кожний елемент, що в своїй сукупності надає достеменну правдивість його прозовому матеріалові. Він пише розлого, осмислюючи все до дрібниць у внутрішньому та зовнішньому світі, у поведінці його героїв. Слід відзначити схильність письменника до причинно-наслідкового умотивування вчинків його персонажів на рівні абстрактної мисленнє-вої фрази. Ланцюг подієвої виразності надзвичайно правдивий, без усілякої зайвини рухає шлях надреальних почуттів, які гуртуються довкола провідного, центрального мотиву всієї епопеї — закоханості ліричного героя твору в квітуючу природу, всесвіт, жінку. Саме в стилі імпресіоністичних тенденцій вирішується в його творах ця тема любові, що для письменника стає виразною філософською просторово-часовою категорією, яка «відзивається болем у серці». Віднайдений час для Пруста — це закінчення пошуків мандрівної душі, віднайдення власного місця у світі спроб і помилок, минулого і сучасного, вигаданого та дійсного. Автор розробляє власну концепцію, філософію кохання, де він не пасивний спостерігач, а активний учасник подій. Таким ми бачимо і символ віднайденого часу, віднайдення себе в хаотичному потоці думок, мрій та ілюзій. Важливим джерелом істинності виступає вічний, прекрасний пейзаж розквітлих дерев на одному із схилів його коханої Франції.

Помер письменник 22 листопада 1922 року в Парижі.