Ернест Міллер Хемінгуей народився в місті Оук-Парк, що неподалік від Чикаго (штат Іллінойс) в родині лікаря. Він став всесвітньо відомим американським письменником, зробив багато для розвитку світової прози, збагатив її новими віяннями, самобутнім стилем, особливою художньою манерою, непересічною за своїм волевиявленням. Юнак навчався в школі і весь час мріяв про самостійне, незалежне життя, котре б не було схоже на інші, яке б відтворювало в усій повноті красу й велич людського духу. Він багато подорожував, вивчаючи при цьому оточуючу дійсність і набираючись сили від життя, працював. По закінченні школи Ернест Хемінгуей записується до армії і добровольцем іде на фронт першої світової війни. Повернувшись додому, письменник працює в американських і канадських газетах. Репортерське ремесло допомагає йому сформуватися як творчій людині, опанувати таїну художнього слова, що пізніше виллється на папері у відомих романах, повістях та оповіданнях. Згодом він переїжджає до Парижа. Там продовжує працю кореспондента-газетчика. Пізніше залишає роботу репортера, щоб стати професійним письменником. Деякий час Ернест Хемінгуей потерпає від матеріальних нестатків, але це не лякає митця, оскільки він вирішує серйозно зайнятися літературною діяльністю.

Письменник захоплювався рибальством, полюванням, займався спортом.

Перші публікації молодого Хемінгуея — це «Три оповідання і десять віршів» (1923 р.), книга оповідань «В наш час» (1924 р.), а також роман «І сходить сонце» («Фієста») (1926р.). Вони зазнали широкого визнання і довели, що в літературу прийшла непересічна особистість, яка цілком заслужено досягла великого успіху.

Новий, саме хемінгуе’ївський стиль відрізняє його від усіх інших письменників. Йому не характерна споглядальна описовість, байдужа прикра-шеність текстового матеріалу. Філігранно відточена ясна різкість кожного абзацу зріє глибоко в його мисленні і майстерно лягає на папір. Він ніколи не поривав з традицією світової класики, водночас творив власний «хемінгуєївський струмінь». Живучи в драматичний період світової історії — перша світова війна, громадянська війна в Іспанії, друга світова війна, — він зумів віднайти шлях до виразного показу учасників цих подій, людей простих і в той же час незвичайних, на плечі яких тягарем звалились серйозні випробування.

Активна життєва позиція письменника надихає його на участь в багатьох громадських справах — він не залишився осторонь боротьби в Іспанії проти фашизму (1936—1939 рр.).

Глибокі роздуми над долями так званого «загубленого покоління» займають чи не найбільше місце в його творчості. Що на них чекає в цьому світі розбрату й насильства ? Якими несумісними здаються їхні живі, не змертвілі душі поруч із жорстокістю, насильством, лицемірством. Реалістичне відтворення дійсності характерне для творів Хемінгуея. Його герої — незламні, сильні особистості, що не скоряються обставинам, діють наперекір життєвим ситуаціям. Вони кидають виклик долі і не бояться жорстоких наслідків цієї боротьби. Первинною для Хемінгуея є любов, в ім ’я цього почуття його герої борються й страждають, живуть і помирають. Вони розчавлені дійсністю, проте залишаються чистими морально.

Виходять збірки оповідань Хемінгуея «Весняні бурі» (1927 р.), «Смерть після полудня» (1932р.), «Переможець не одержує нічого» (1933 р.), романи «Прощай, зброє!» (1929 р.), «Володіти і не мати» (1937р ), «По кому подзвін» (1940 р.), «За рікою, в затінку дерев» (1950 р.), «Острови в океані» (1951 р.), повість «Старий і море» (1952р.). Ці твори приносять письменникові світову славу. Він стає лауреатом Пулітцерівської та Нобелівської премій.

Ернест Хемінгуей пішов з життя 2 липня 1961 року