ДЖОРДЖ БЕРНАРД ШОУ (1856-1950)

Джордж Бернард Шоу народився 26 липня 1356 року в місті Дубліні, в небагатій ірландській родині. Батько був дрібним торговцем, мати — вчителькою співів.У 1869 році малого Бернарда віддали на навчання в Дублінську центральну зразкову чоловічу школу. У 1871 році Бернард пішов працювати клерком в земельну контору. Там юнак працював протягом п ’яти років. Шоу мріяв присвятити своє життя мистецтву, літературі, музиці. У 1876 році Бернард Шоу від ‘іжджає до Лондона. Емігрувавши з Ірландії, він не з ’являвся там близько тридцяти років. Кінець 70-х років ознаменувався для Шоу остаточним переходом на нелегку літературну стезю професійного письменника. Водночас він працює в одній із телефонних компаній. Свою творчу літературну діяльність він розпочав із написання романів, які не принесли йому визнання за життя. Багато видавництв, куди він їх посилав, відмовили йому в друкуванні. Це романи: «Незрілість», «Нерозумні зв ’язки», «Любов артистів», «Професія Кешем Байрона», «Нетовариський соціаліст» (1879—1883рр.). Деякі з цих романів були згодом опубліковані.

З 1885 року він змінює роботу — працює літературним рецензентом в «Пелл Мелл газет», пізніше — музичним критиком в газеті «Стар», театральним оглядачем в ряді газет і журналів. Поступово Бернард Шоу стає відомим театрознавцем, письменником і критиком, який тонко розбирається в усіх складнощах артистичного, режисерського та театрознавчого життя. Він проводить надзвичайно складну, глибоку теоретичну працю, пишучи велику кількість статей, книг, ведучи активне листування з відомими діячами культури. Як критик і публіцист Бернард Шоу стає відомим в мистецьких колах країни та за її межами.

У 1885 році письменник розпочинає роботу над своєю першою п ’єсою «Будинки вдівця», яка була, поставлена в театрі в 1892 році. Це була сатирична комедія. Далі з’являються — «Професія місіс Уоррен» (1894 p.), лірична комедія «Кандіда» (1895 p.), ко-медїї-притчі «Цезар і Клеопатра» (1901 p.), «Андрокл і лев» (1913 р.) Письменник піднімає традиційні історичні теми, які знаходять у його творчості власне життя, він по-новому подає релігійні уявлення про відомі речі оточуючого світу.

У п’єсах «Пігмаліон» (1913 p.), «Дім, де розбиваються серця» (1919 p.), «Свята Іоанна» (1923 р.) автор відтворює елементи демократизації суспільства, занурюється в психологізм епохи, прагне вирішити соціальні проблеми, що постають перед суспільством, через відкриття внутріконфліктних ситуацій, проблематичності заглиблень в психологію особистості.

Відзначаються його гротескно-політичні комедії «Візок з яблуками» (1929p.), «Гірко, але правда» (1931 p.), «На мілині» (1933р ), «Женева» (1938p.), «Веселі мільярди» (1947p.), «Чому вона не хотіла» (1950p.). Тут широко проявляються символічні деталі, філософський підтекст.

Драматурга цікавлять персонажі, не позбавлені ділового прагматизму, працелюбності, щирості й простоти у виявленні своїх почуттів. Беззмінно присутні тут сарказм, іронія, що становлять основу змальовуваних характерів.

Автор практикує відкритий фінал, незавершеність кінцівки п ’єси, в якій поєднуються елементи драми та роману. Загостреність соціальних колізій та сюжетних ліній, що переплітаються в динаміці парадоксів, виділяє митця в колі драматургів-професіоналів. Бернард Шоу відходить від трагічної розв ’язки конфліктів. Його твори оптимістичні, спрямовані на викриття аморальних вчинків в суспільних відносинах. Вони схвалюють реалістичний погляд на життя, що осмислює творче ставлення до буття, прагнення виділити кращі риси й наслідувати їх. Трагікомедія — провідний жанр його естетики, у мисленні художника сцени саме тут слід шукати і народність, і змістову тематичну основу його драматургії. Проблемність колізій драм Шоу виділяє їх загостреним суспільно-громадським спрямуванням. Вони наснажені публіцистичними мотивами, відвертим пропагандистським началом на тлі ретельнозмальованого побуту англійського соціуму. Для драматурга надзвичайно важливими е ремарки, авторська передмова чи післяслово, традиція письменницького прямого втручання в хід відтворюваних подій. Шоу широко використовує підтекстову основу драматичного дійства п ’сси. Психологія знаку, його значення, сплетіння смислових ідей, у внутрішніх шарах змістової наснаженості твору для Шоу є важливим чинником впливу на свідомість глядача.

У драматургічному мистецтві Бернард Шоу виступив як новатор, що створив самобутню інтелектуальну драму ідей на широкій реалістичній основі-

Останні роки свого життя Шоу провів у тихому, ошатному мастку Ейот-Сент-Лоренсі. У цей час він написав п ’ссу «Міліарди Бойанта» (1947 р.), ряд сцен під заголовком «Вигадливі байки» (1948р.), лялькову п ’ссу «Шекс проти Шева» (1949 р.)

Джордж Бернард Шоу — лауреат Нобелівської премії (1925р.)