Reklama

Життєвий шлях Вальтера Скотта

homework.net.uaЖиттєвий шлях Вальтера Скотта

ВАЛЬТЕР СКОТТ (1771-1832) – один із англійських письменників-романістів, який разом з Байроном справив величезний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на розвиток жанру історичного роману. 

Народився в Шотландії, в Единбурзі, 15 серпня 1771 р. в сім’ї заможного юриста. Як сам він писав у автобіографії, “народився не у блиску, але і не в ницості. Відповідно до умовностей моєї країни, моє походження визнали шляхетним, бо як з батьківської, так і з материнської сторони, я був пов’язаний родинними вузами, хоч і досить далекими, зі старовинними сім’ями”. Був дев’ятою дитиною в сім’ї, яка мала дванадцятеро дітей. У січні 1772 р. Скотт захворів на дитячий параліч, втратив рухливість правої ноги, назавжди залишившись кульгавим. Дитячі роки Вальтера пройшли не лише в Единбурзі, а й на селі у діда. Саме серед лук, гір і лісів хлопець душею долучився до природи Шотландії, познайомився з її легендами, історичними переказами, народними піснями, які чув від родичів і знайомих. Там він зустрів праобрази своїх майбутніх літературних героїв, почув розповіді про події боротьби шотландців за власну незалежність.

В. Скотта рано навчили читати, долучили до популярної на той час художньої і повчально-моралізаторської літератури. Найбільше він полюбив поезію. У нього була дивовижна пам’ять, що пізніше знадобилося йому у письменницькій діяльності.

У школі йому пощастило на гарних учителів. Легко володів мовами, читав європейськими і латинню. Але не дуже добре запам’ятовував імена, дати та інші історичні формальності. Щоб подолати цей недолік власної пам’яті, вивчав історію як ланцюг виразних, захоплюючих сцен та епізодів.

Важливим для юного В.Скотта став 1792 рік: він витримав іспит на звання адвоката в Единбурзькому університеті, по закінченні якого займався адвокатурою, оволодіваючи фахом на практиці під керівництвом батька.

З раннього дитинства В. Скотт багато подорожував рідним краєм – гірською Шотландією, відвідував місця її “старовинної слави”. Він не лише милувався краєвидами Прикордонного краю (тієї частини Шотландії, де найчастіше відбувалися події його романів), а й захоплено збирав пам’ятки історії та фольклорні твори.

Юнак дуже рано увійшов у гурток літераторів Единбурга. Зустріч з великим шотландським поетом Р.Бернсом у будинку проф. Фергюсона (1786 р.) справила величезний вплив на нього. Поезія Бернса була супутницею всього життя Скотта. Він ішов шляхом свого попередника, прославивши багатство людей праці і виражаючи презирство до багатіїв. 

Перший поет, удостоєний за свою творчість дворянського звання, сер В.Скотт був дуже популярним у Європі. Пірсон описував: “Как-то осенью 1791 г. паства расходилась из церкви Серых Братьев. Пошел дождь, и Скотт под своим зонтом проводил до дома незнакомую девушку, которая жила недалеко от площади Георга. На ней была зеленая накидка, а когда она отбросила капюшон, его поразила ее красота. Он провожал ее несколько воскресений кряду в любую погоду и наконец узнал, что ее зовут Вилъяминой Белшес. Это не помешало ему влюбиться, и большую часть времени, выделенную на занятия правом, он проводил у окна, высматривая, не мелькнет ли она на улице.” Вільяміні на той час було 15 років. Красива і розумна дівчина отримала гарне виховання. II батько – адвокат, людина заможна, мати – графського походження. 

Протягом п’яти років закоханий В.Скотт залицявся до Вільяміни. Тільки влітку 1795 р. він вирішив освідчитися дівчині про свої почуття у листах. Юнак був упевнений у взаємності. Але невдовзі вона вийшла заміж за іншого – заможного банкіра Вільяма Форбса. Відбулася розмова між молодими людьми, під час якої Скотт сказав, що одружиться раніше, ніж та вийде заміж. Але одружився лише через рік. 24 грудня 1796 року він повінчався з Маргарет Карпентер, у 1801 р. у них народився син, а у 1803 р. – донька. В особистому житті майбутній письменник був зразковим сім’янином, гарним і добрим батьком.

Як не дивно, але В. Скотт не поривав зв’язків з подружжям Форбс. Не один раз чоловік Вільяміни приходив на допомогу митцю у хвилини його скрутного матеріального становища. Він підтримував Гарні стосунки із Форбсом і після смерті Вільяміни (1810).

З 1800 року розпочалася серйозна літературна діяльність В.Скотта. Він виступив як перекладач, журналіст, збирач фольклору, автор романтичних поем та балад. Протягом понад 30-літньої літературної діяльності письменник створив 28 романів, 9 поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних праць. Молодий поет став відомим у своїй країні, коли у 1802 р. опублікував 2 томи “Пісень шотландського кордону” (3-й том побачив світ у 1803 р.).

Згодом стали з’являтися поетичні твори В. Скотта, написані ним самим, – драматична поема у 6-ти піснях “Пісня останнього менестреля” (1805 р.), в якій об’єдналися фольклорні та історичні мотиви. Поема мала грандіозний успіх у читачів. Вийшла вона великим, як на той час, тиражем. Така гучна слава окрилила молодого митця, і він написав нові поеми: “Марміон” (1808 р.), “Діва Озера” (1810 р.) та ін. У цей самий час підготував до друку і видав середньовічний рицарський роман “Сер Трістан”; працював над есе про старожитності. Всі ці різноманітні літературні заняття поєднувалися з працею адвоката в единбурзькому суді, а потім – шерифа округу Селкерк (з 1799 р.), де місцеві жителі його дуже шанували і любили за доброту і справедливість. Займався він іще сільським господарством та видавничими справами, служив у кінноті – енергії вистачало на все. Однак остаточно зрозумів, що саме література була його покликанням. 

У 42 роки письменник уперше віддав на суд читачів свої історичні романи. Влітку 1814 р. вийшов у світ перший роман В. Скотта “Уеверлі, або 60 років тому”. Ім’я автора на ньому не зазначалося, як і в усіх наступних романах, аж до зібрання творів 1829 р., в передмові до якого В.Скотт пояснив, що змусило його так довго переховуватися від читача. Спочатку була боязнь невдачі, небажання ризикувати високою літературною репутацією, набутою ще в ролі поета. Далі автору сподобалася гра з публікою, заворожувала таємниця, яку письменник любив не лише в літературі, а й у житті. Лише найвужче коло його друзів знало точно те, про що сперечалася і здогадувалась уся Європаю, і хто ж істинний автор романів, які мали величезний успіх і друкувалися анонімно чи під псевдонімом – “автор Уеверлі”.

Безпосередньою причиною для Скотта поміняти рід літературних занять, перейти із поезії в прозу, була порівняна невдача його поем, які з’явилися після “Паломництва Чайльд-Гарольда”. На англійському Парнасі перше місце тепер належало Байрону. В. Скотт визнав талант молодого поета, а сам відчував, що тяжів до прози.

Після виходу у світ 1-го роману “Уеверлі” він став всесвітньо відомим письменником. За цим твором було написано ще 25 романів, декілька збірок оповідань, п’єс, поем, 2-томник “Історія Шотландії”, багатотомне “Життя Наполеона Бонапарта” та ін. твори, видані прозаїком упродовж 18 років (з 1814 по 1831 рр.).

Зазнавши наприкінці 20-х років фінансового краху, В. Скотт, завдяки своїй феноменальній працездатності, за кілька років заробив стільки, що майже повністю розрахувався з боргами. Протягом 1830-1831 Він тричі зазнав апоплексичного удару. 

Помер письменник від інфаркту в зеніті слави 21 вересня 1832 р. 

Reklama