В’язкість рідин і газів – властивість чинити опір відносному зсуву частинок, вона проявляється, коли рідина знаходиться у русі.В’язкість є результатом дії тертя між дотичними шарами рідини, внаслідок чого ці шари рухаються з різними швидкостями.
Для підрахунку сили тертя використовують закон Ньютона. Цей закон характеризує механічні властивості суцільних середовищ і розповсюджується на воду, повітря, спирт, і більшість рідин та газів ньютонівських
При русі в’язкої рідини між її сусідніми шарами , а також між рідиною та стінками русла виникають сили внутрішнього тертя і викликані ними дотичні напруги., напрямлені в сторону, протилежну руху. Це призводить до різноманітних швидкостей частинок в шарах потоку.
СКАЧАТЬ БЕСПЛАТНО ПОЛНЫЙ РЕФЕРАТ
Дослід показує, що рідина, яка знаходиться безпосередньо біля стінки русла, прилипа до неї. Звідси робимо висновок, що швидкість шарів рідини в перерізі , перпендикулярному до русла , збільшується від стінок русла до середнього шару.
Звичайно розрізняють два типи руху рідини: ламінарний і турбулентний. При ламінарній течії рідина переміщається шарами, причому один шар ковзає по іншому, але шари не перемішуються між собою, у турбулентному ж русі найбільш характерною ознакою є наявність вихрів.
Характер руху на перший погляд залежить від величини швидкості рідини, але в дійсності важливу роль відіграють і інші фактори, зокрема, в’язкість чи внутрішнє тертя. Ця властивість органічно притаманна майже всім реальним рідинам і є наслідком взаємодії молекул між собою.
При ламінарному русі шари рідини з тертям ковзають один по одному.
Чим сильніші сили зчеплення між частинками рідини, тим більше розходження швидкостей двох сусідніх шарів. Інакше кажучи, ступінь швидкості зміни швидкості шарів рідини при переміщенні перпендикулярно її руху характеризує величину сили тертя між шарами.