Просмотров:
Сад Восьма забарвлена в зелений колір це час коли приходить з роботи батько впускаючи в хату зелений вечір він мало говорить він втомлений сірою втомою рано лягає спати я бачу крізь стіни опускає гілки його травневий сад з давньої чорно-білої фотографії на мої долоні падають смарагдові краплі …затишно і бентежно Вiктор Неборак
Генезис літаючої голови
Генезис літаючої голови (Вiктор Неборак)
Генезис літаючої голови Вона піднімається, як голова, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє свої потойбічні слова: Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! Над юрмищем площі нависло навскіс її всевидюще летюче бароко. Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз тінь відкидає, важку і глибоку:
Віктор Неборак
Віктор Неборак Поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст. Живе і працює у Львові. Учасник літугрупування Бу-Ба-Бу, майстерні «Пси святого Юра». Автор поетичних збірок «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п’яту хату» (1999), незавершеного роману «Пан Базьо та решта». Неборак був, як сам зазначає в автобіографії, «рецитатором […]