1. Узгодження – вид підрядного зв’язку.

Розрізняють три способи підрядного зв’язку у словосполученні: узгодження, керування, прилягання.

Узгодження - це такий тип підрядного зв’язку, за якого залежне слово уподібнюється граматичним формам головного слова. У словосполученнях життєрадісна дітвора, наш дім, п’ятий день, написаний лист залежні слова - прикметник, займенник, порядковий числівник і дієприкметник - узгоджуються в роді, числі, відмінку з головним словом - іменником. Зміна форми головного слова потребує відповідної зміни залежного слова: життєрадісній дітворі, в нашому домі, п’ятого дня, написаного листа

Залежно від того, повністю чи частково узгоджується залежне слово з головним, розрізняють узгодження повне й неповне. За повного узгодження всі форми залежного слова відповідають формам пояснюваного слова: далеке минуле (узгодження в роді, відмінку й числі), яскраві квіти (узгодження у відмінку і числі); замерзлі ріки (узгодження в числі). За неповного узгодження залежне слово уподібнюється головному тільки у формах відмінка і числа (місто Київ) або тільки відмінка (місто Суми).

2.Керування – один із способів поєднання слів.

Керування - це такий тип підрядного зв’язку, за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми: переборювати втому, переборення втоми, купувати квіти, приходити до рідних, радісно дітям, розмовляти з вихователем.
Керування може бути безпосереднім (безприйменниковим) і опосередкованим (прийменниковим): цінити доброту, хазяїн зеті, співати пісню і передаю через знайомого, жити для народу, розповідати з натхненням.

Розрізняють сильне і слабке керування. За сильного керування семантико-граматичні особливості головного слова вимагають обов’язкової появи залежного слова: зустрів товариша, копав криницю, виконав завдання, написав на папері. За слабкого керування семантико-граматичні особливості головного слова не потребують обов’язкової появи залежного слова: цей зв’язок можливий, але не обов’язковий. Об’єктне значення залежного компонента може реалізуватися після першого об’єкта чи навіть третього. “Це так зване подвійне керування, один компонент якого перебуває в сильному зв’язку з опорним словом, інший - у слабкому”: привезти підручники машиною - привезти підручники (сильне), привезти машиною (слабке). Часто слабке керування реалізується залежним компонентом - іменником у формі орудного відмінка: засіяти поле пшеницею, носити воду відром, писати листа ручкою.

Прилягання - це такий тип підрядного зв’язку, за якого залежне слово є невідмінюваним (незмінним), а головне може бути як відмінюваною частиною мови, так і невідмінюваною. Підпорядковане слово визначає свою залежність від головного тільки за змістом та інтонаційно, для їх зв’язку не використовуються ні флексії, ні службові слова: читати вголос, розповідав хвилюючись, готовий працювати, дуже жаль, старанно вчитися.

Отже, зв’язком прилягання приєднуються прислівники, дієприслівники та інфінітив.

3.Труднощі при узгодженні присудка з підметом.

Тут є кілька правил:

• Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 21,141,1991, присудок ставиться у формі однини.
• Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. Однина тут можлива лише тоді, коли повідомлення фіксує певний факт, як підсумок, або коли повідомленню надається безособовий характер, напр.: Було переведено три працівники. Такі конструкції в ділових і наукових текстах цілком доречні.
• За підмета типу п’ять осіб, сто п ‘ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та інших присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; однина тут може ще позначати пасивність предметів. Позначаючи велику кількість предметів, теж обирається форма однини.
• Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з’являється лише тоді, як підмет або присудок - однорідні члени, коли підмет і присудок відділені другорядними членами речення, підрядним реченням; коли підмет стоїть перед присудком. Ось один із можливих прикладів: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію та забезпечені гуртожитком. Порівняймо це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована па стипендію та забезпечена гуртожитком.
• За підмета, вираженого займенником хто, присудок подають у формі однини: Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з’явитися. За підмета, вираженого займенником ніхто, ніщо та іншими, присудок - в однині: Ніхто з присутніх па сесії участі у голосуванні не брав.
• Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. Не завжди буває легко встановити, де у словосполученнях типу виставка-продаж, вагон-лабораторія, музей-садиба, школа-інтернат та інших підмет, а де прикладка (тобто означення, яке дає підмету нову назву). Вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове поняття (виставка, вагон, музей, школа).
• Присудок, виражений дієсловом у формі дійсного способу теперішнього або майбутнього часу, узгоджується з підметом-займенником в особі й числі; а з підметом-іменником - у формі 3-ої особи й числі: Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається (В. Крищенко).
• Присудок узгоджується з підметом у роді, якщо він виражений дієсловом у формі минулого часу або умовного способу: В степу хату поставив відчайдушний козак (В. Ткаченко); Без жалю, без туги, скоріше радіючи, кинула б вона цей світ… (П. Мирний).
• З підметом, що позначає професію, посаду, звання, рід занять тощо, присудок узгоджується з власною назвою: Професор Ольга Іванівна розповідала голосно; Інженер Михайло Петрович креслив схему.
• Якщо підметом є незмінна власна назва або сполучення слів, то рід дієслова-присудка відповідає формі роду пропущеного іменника, що означає загальну (родову) назву: Сочі зустрічало нас теплом (місто); Широко розлилася повновода Янцзи (ріка).
• Якщо підмет виражений абревіатурою, то присудок узгоджується з опорним словом, що входить до складного найменування: Цей проект розробило МОН України (Міністерство освіти і науки).
• У реченнях з однорідними підметами присудок найчастіше має форму множини, але може мати й форму однини: В липні достигають суниця, малина, ожина, чорниця, черемха. В серпні відходить суниця, але з’являється брусниця, глід, горобина, кизил, шипшина (В. Бондаренко).
• Коли підмет виражений іменником (або особовим займенником у називному відмінку та іменником/займенником) в орудному відмінку з прийменником, присудок вживається у множині: Батько й мати щогодини скрізь були біля дитини (О. Головко). Якщо ж дія стосується тільки першого компонента, то присудок має форму однини (інший предмет в орудному відмінку - додаток). Батько з сином розмовляв допізна.
• Якщо підметом виступає кількісно-іменна сполука, то присудок може мати форму або однини, або множини: Ой три шляхи широкі докупи зійшлися (Т. Шевченко).
• Якщо підмет виражений поєднанням іменника (більшість, меншість, частина) з іменником у формі родового відмінка множини, то присудок вживається в однині: Частина дітей гралась у схованку. За такого підмета присудок може мати форму множини: Більшість бійців лягли спати (О. Гончар).
• Якщо підмет виражений поєднанням слів багато, мало, чимало, кілька, декілька з іменником у родовому відмінку множини, то присудок найчастіше має форму однини: Пройшло в мовчанні кілька хвилин (М. Коцюбинський).
• Якщо підмет виражений сполукою іменника зі значенням сукупності (гурт, натовп, зграя, група, табун, стадо, рій тощо) в називному відмінку множини з іменником у формі родового відмінка, то присудок вживається в однині: Ірій дітей привітненьких на той горбок несе вінок з фіалочок блакитненьких (Л. Глібов).
• Коли підмет виражений сполуками типу хтось із нас, кожен з нас, хтось із них, кожен з них, присудок має форму однини: Майже кожен з нас має якийсь свій особистий талант (А. Осипов).
• Якщо підмет або присудок чи підмет і присудок одночасно є невідмінюваними частинами мови, то між такими головними членами речення граматично оформленого узгодження немає, вони поєднуються відповідним розміщенням та інтонацією: А я у гай ходила по квітку ось яку! А там дерева - люлі. І все отак зозулі: ку-ку! (П. Тичина).

Примітка. Якщо підмет-вигук, присудки, виражені словами, що мають категорію роду, вживаються у формі середнього роду: “Ура!” неслось далеко (С. Скляренко).

4.Помилки при вживанні близьких за значенням слів

Близькозначні слова можуть вимагати після себе не однакових відмінків. При недостатньому знанні мови одне слово підміняється іншим, а спосіб керування залишається - так з’являється помилка.

Ось кілька близькозначних слів, які найчастіше спричиняють появу помилок:

• Властивий (кому) - характерний (для кого)
• Сповнений (чого) - наповнений (чим)
• Оснований (на чому) - заснований (ким)
• Багата (на що) - славиться (чим)
• Дорівнювати (чому) - рівнятися (на що)
• Торкатися (чого) - доторкатися (до чого)

Перегляньмо ще раз цей перелік - опануймо його або оволодіймо ним, нехай знання ці будуть властиві нам або характерні для нас (але не властиві й характерні нам - це неправильно!)

5.Помилки при вживанні стійких словосполучень.

Поширеними є помилки у стійких словосполученнях, де вибір прийменника неможливий. Тому при складанні службових документів треба особливо уважно стежити за вживанням цих словосполучень. Наприклад, слід вживати витрати на, відрахування на, покладатися на, у відповідності до, відповідно до, у зв΄язку з, згідно з, на додаток до, винагорода за …

6. Помилки при вживанні прийменникових конструкцій.

Під час перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення:

1) російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками;

1. по (якщо вказується на простір, поверхню, межі): В практике горного дела принято ориентировать линии падения и простирания пласта по сторонам света / У практиці гірничої справи прийнято орієнтувати лінії падіння і простягання пласта по сторонах світу;
2. орудним відмінком без прийменника (якщо вказується напрямок): по компенсационному каналу поступает сигнал / компенсаційним каналом надходить сигнал;
3. за, на, з (у значенні згідно з чимось): по принципу построения І за принципом побудови; по запросу клиента/на запит клієнта; по интересующим их вопросам /з питань, що їх цікавчять; по другому адресу І на іншу адресу;
4. за, з, із, через (у значенні причини, наслідку, деякі інші випадки): по недоразумению / через непорозуміння; не однородны по составу І не однорідні за складом; доступ по вызову/ доступ за викликом.

2) прийменник при-це уживаний і універсальний прийменник російської мови, натомість в українській має набагато вужчу сферу вживання, тому, перекладаючи відповідні прийменникові конструкції, треба бути дуже уважним, бо калькування російськомовних висловів не тільки позбавляє текст виразності, якої можна досягти вживанням суто українських мовних засобів, а й може змінити зміст цього тексту. Український прийменник при має лише такі значення: розташування (просторової близькості), хоча в багатьох випадках краще вживати й інші прийменники (біля, поряд, коло тощо); підпорядкованості або належності, наявності чогось, обставин, що їх характеризує наявність чогось поряд.

Прийменник при не вживають у значенні під час (рос. во время) наприклад, рос. при испытании, при изменении, при выполнении, при измерении тощо. У таких випадках російський при слід перекладати за допомоги за, під час, коли, для.

Залежно від змісту конструкції з прийменником при перекладають різними засобами:

• під час (рос. во время),
• у разі (у випадку) (рос. в случае),
• унаслідок (у результаті) (рос, в результате)

Наведений перелік не вичерпує всіх сталих словосполучень, які потребують уваги перекладача.

Варіант 4

Документи підприємства, що відклалися в діловодстві, надалі або залишаються на тривале архівне зберігання, або зберігаються на короткі терміни і потім виділяються до знищення. Відбір документів на зберігання або знищення є результатом проведення експертизи цінності документів.

Експертиза цінності документів постійного і тимчасового термінів зберігання повинна проводитися щорічно. Відбір документів постійного терміну зберігання проводиться на підставі номенклатури справ підприємства з обов’язковим поаркушевим переглядом справ. При поаркушевому перегляді справ постійного терміну зберігання підлягають вилученню дублюючі екземпляри документів, чернетки, неоформлені копії документів і документи з тимчасовими термінами зберігання. Одночасно проводиться і відбір документів і справ тимчасового(до 10 років) зберігання зі збіглими термінами зберігання.

За результатами експертизи цінності документів складаються описи справ постійного, тимчасового(понад 10 років) термінів зберігання і документів по особовому складу, а також акти про виділення справ до знищення.

Справи включаються в акт про знищення, якщо передбачений для них термін зберігання збіг до 1 січня того року, в якому складений акт. Справи можуть бути знищені тільки після того, як описи на справи постійного зберігання за відповідний період затверджені і передані у відомчий архів підприємства.

Список посилань:

1. 1. Українська мова за професійним спрямуванням - Шевчук С.В.