Сад 

Восьма

забарвлена в зелений колір

це час коли приходить з роботи батько

впускаючи в хату зелений вечір

він мало говорить

він втомлений сірою втомою

рано лягає спати

я бачу крізь стіни опускає гілки

його травневий сад

з давньої чорно-білої фотографії

на мої долоні падають смарагдові краплі

...затишно

і бентежно

 Вiктор Неборак    

 Думка про вірш:

На мою думку це спогади старої люди, коли вже вечір тобто старість, він глянувши на старе фото згадує своє минуле,тобто зелений і квітучий сад. І крізь сльози жаліє що ці роки ніколи більше не повернуться.