Спрощене, абстрактне, але достатньо достовірне й прийнятне для практичного застосування вираження пропорцій та взаємозв’язків національного відтворення відображається у схемах і моделях відтворення.

Теоретичне осмислення взаємозв’язків і пропорцій національного відтворення вперше в історії економічної науки було описано французьким економістом, представником школи фізіократів Франсуа Кене у праці “Економічна таблиця” (1758).

Припущення, на які спирається модель:

— кругообіг сукупного суспільного продукту, що виробляється, розподіляється й обмінюється між класами та утворює основу економічного життя суспільства;

— продуктивною працею є виключно землеробська праця, яка єдина створює “чистий продукт”1, всі інші види діяльності є корисними, але безплідними;

— структура суспільства складається з трьох класів: продуктивного, класу власників і безплідного класу.

Продуктивний клас обробляє землю, авансує свою працю в сільське господарство, вирощує щорічний продукт та забезпечує доходи землевласникам.

 Клас власників існує за рахунок чистого продукту землі, частину якого він отримує від продуктивного класу (за вилученням щорічних авансів та витрат на використання земельних угідь).

До класу власників Ф. Кене відносить короля, який отримує дохід у формі податків, духовенство, формою доходу якого є десятина, та землевласників, які отримують орендну плату за землю.

Клас власників виконує важливі суспільні функції: він є проміжною ланкою між продуктивним і безплідним класами; бере участь у реалізації продукту, створеного цими класами; а землевласники є відповідальними за належне ставлення до земель, що перебувають в експлуатації.

Суспільне відтворення

Постійне споживання людиною матеріальних та нематеріальних благ, які є результатом постійного функціонування виробництва, його повторення. Процес суспільного виробництва взятий не як одноразовий акт, а в безперервному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням.

Суспільне виробництво – це складний, багатогранний процес, який, з одного боку, охоплює всі фази суспільного виробництва – виробництво, розподіл, обмін, споживання, а, з другого, передбачає відтворення всіх його складових –відтворення суспільного сукупного продукту, робочої сили, виробничих відносин, природних ресурсів. Економічна наука ретельно досліджує процеси відтворення кожної складової, аналізує існуючі зв’язки та взаємозалежності між ними.

Оскільки головну роль у відтворенні і суспільстві займає людина, то всі відтворювальні процеси повинні бути націлені на покращання умов її існування. З цією метою необхідно:

1.      забезпечити відтворення суспільного продукту як основи життєдіяльності людини, при цьому важливо досягти не тільки зростання суспільного продукту за обсягом, а й поліпшення його структури, якості;

2.      створити умови для вирішення демографічних проблем та професійної підготовки працівників, підвищення їхньої кваліфікації;

3.      вирішити проблеми екологічної безпеки, забезпечити таке відтворення природних ресурсів, за якого вони не виснажуються, а відновлюються в попередньому або кращому стані та ін.

Особливе місце серед складових суспільного відтворення займає відтворення виробничих відносин, стан якого безпосередньо впливає на всі інші елементи відтворення: і відтворення суспільного продукту, і робочої сили, і природних ресурсів. Процес відтворення виробничих відносин у сучасній українській економіці характеризується розвитком різноманітних форм власності на засоби виробництва та його результати, поглибленням товарно-грошових відносин, впровадженням економічних методів управління, заснованих на пізнанні і використанні економічних законів, що, у сукупності з іншими заходами, забезпечує становлення ринкових відносин в нашій країні.

Відтворення має два види – просте і розширене. Просте відтворення – це такий процес виробництва, який відновлюється в незмінних обсягах. Це має місце за такий процес виробництва, який відновлюється в незмінних обсягах. Це має місце за таких умов, коли додатковий продукт використовується для особистого споживання власника засобів виробництва, тобто відбувається відновлення використаних для виробництва ресурсів у незмінних масштабах. При розширеному відтворені відбувається кількісне і дуже часто якісне зростання кінцевих результатів виробництва. Таке відтворення можливе за умов, при яких додатковий продукт використовується не тільки на особисте, а виробниче споживання, тобто коли частина додаткового продукту використовується для нагромадження Інколи в економіці спостерігається і звужене відтворення. Це може відбуватися внаслідок стихійного лиха, природних катаклізмів, економічних криз, може бути також результатом суб’єктивної політики держави, суб’єктів господарювання.

Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт, тобто сукупність економічних благ, створених у суспільстві за визначений період часу.

Економічне благо — це засіб задоволення потреб, що мається в обмеженій кількості, на противагу благам неекономічним (наприклад, повітря). Вони складаються з речей і послуг і поділяються на довгострокові, що припускають багаторазове використання (автомобіль, книга і т.д.), і недовговічні, зникаючі в процесі разового споживання (хліб, напої, сірники і т.д.). Серед благ виділяють взаємозамінні (субститути) і взаємодоповнюючі (комплементарні). До субститутів відносять не тільки багато споживчих товарів і виробничі ресурси, але і послуги транспорту (поїзд — літак — автомобіль), сфери дозвілля (кіно — театр — цирк) і т.д. Прикладами комплементарних товарів є стіл і стілець, автомобіль і бензин, ручка і папір. Економічні блага можуть також бути розділені на дійсні і майбутні, прямі (споживчі) і непрямі (виробничі).

Потреби — це внутрішні мотиви, що спонукують до економічної діяльності. Вони підрозділяються на первинні, задовольняючи життєво важливі потреби людини (їжа, одяг і ін.), і вторинні, до яких відносяться всі інші потреби. Первинні потреби не можуть бути замінені одна іншою, але вторинні — можуть. Приведений розподіл є історично умовним.

Суспільний продукт характеризується не тільки з натурально-речовинної сторони, але і має вартісну оцінку.

Сукупний (валовий) суспільний продукт включає матеріальні витрати і чистий продукт. Матеріальні витрати втілюють у собі минулу упредметнену працю чи витрати засобів виробництва на створення економічних благ.

Чистий продукт суспільства — це сукупний суспільний продукт за винятком матеріальних витрат. Він створюється живою працею працівників у даному році.

Чистий продукт підрозділяється на необхідний і додатковий.

Необхідний продукт — частина чистого продукту, що потрібна для нормального відтворення робочої сили, тобто для підтримки її працездатності, включаючи і підготовку нового покоління працівників, що заміщають тих, хто втратив здатність до праці. Необхідний продукт покриває видатки на харчування, одяг, утримування житла, на задоволення сформованих культурних і соціальних потреб, на екологічні нестатки і т.д.

Додатковий продукт - частина чистого продукту, створена поверх необхідного продукту.