Reklama

МИКОЛА НЕКРАСОВ

10 КЛАС

 

МИКОЛА НЕКРАСОВ

 

НА Погибель ШЕВЧЕНКА

 

Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!

Випадок трапився трохи не бажаний.

Гине дочасно від божої милості

Краю російського син її вражений.

З часу дораннього молодість тяжелая,

Пристрастів повна, надій і захоплення…

Смілі промови, борня безрозсудная,

Довгі по тому часи поневолення…

Все йому знане: тюрма петербурзькая,

Допит, заслання, жандармів люб’язності,

Сині, безкраї степи оренбурзькії,

Ґрати залізні… У скруті, в незнаності,

Вічно образи холодні приймаючи,

Живой він бойцом — з солдатьми нужденними,

Міг і загинуть від лиха щоденного,

Певне, що й живой лиш того дожидаючи.

Та, не зменшаючи гніту знедолення,

Оберегло у часи поневолення

Руських людей провидіння грайливеє, —

Зникла пора його зла, нещасливая,

Все, що від юності ранньої марилось,

Серцю жадане, немов засміялося…

Бог же позаздрив йому.

І життя обірвалося.

Переклад П. Усенка

Reklama