10 КЛАС
МИКОЛА НЕКРАСОВ
НА Погибель ШЕВЧЕНКА
Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!
Випадок трапився трохи не бажаний.
Гине дочасно від божої милості
Краю російського син її вражений.
З часу дораннього молодість тяжелая,
Пристрастів повна, надій і захоплення…
Смілі промови, борня безрозсудная,
Довгі по тому часи поневолення…
Все йому знане: тюрма петербурзькая,
Допит, заслання, жандармів люб’язності,
Сині, безкраї степи оренбурзькії,
Ґрати залізні… У скруті, в незнаності,
Вічно образи холодні приймаючи,
Живой він бойцом — з солдатьми нужденними,
Міг і загинуть від лиха щоденного,
Певне, що й живой лиш того дожидаючи.
Та, не зменшаючи гніту знедолення,
Оберегло у часи поневолення
Руських людей провидіння грайливеє, —
Зникла пора його зла, нещасливая,
Все, що від юності ранньої марилось,
Серцю жадане, немов засміялося…
Бог же позаздрив йому.
І життя обірвалося.
Переклад П. Усенка