Reklama

Кнут Гамсун (Кнет Педерсен)

235px-Knut hamsun 1890Кнут Гамсун (справжнє прізвище Кнет Педерсен) народився 4 серпня 1859 року в норвезькому містечку Ломі. Ця постать — одна з непересічних серед авторів світової новітньої літератури. Художник говорив мистецькі полотна, що захоплювали як елітарну частину населення, так і. якнайширші маси простого народу. Тяжке життя спонукало Гамсуна до неординарного мислення, свого, неповторного стилю відтворення оточуючої дійсності. Письменник не маслив себе без природи, повноцінного освоєння краси людського життя й праці. Кнут Гамсун залишив по собі романи, новели, п ’сси, дійовими особами яких виступають його однодумці, люди зі світлою, мрійливою душею, не позбавлені високих національних почуттів. Естетик віталізму грунтовно проникає в його авторську стилеформу.

Гамсун багато мандрував і поневірявся. Народившись у сім’ї сільського шевця, він змалечку бачив нестатки й бідування. В нього було тяжке дитинство. Батьки Кнута змушені були віддати його на виховання до дядька. Це не завадило Гамету здобути початкову освіту в місцевій сільській школі. Він змінив багато професій, займався важкою чоловічою роботою, був помічником прикажчика в крамниці, комерсантом, будував дороги. Найкращою школою для нього сіпало саме життя, жорстоке й лагідне, справедливе й безжальне. Кнут багато читав. Художні здібності в хлопця проявилися досить рано. Відомий його перший, опублікований у 1877 році твір «Загадкова людина. Нурланська любовна історія», а в 1878 році Гамсун опублікував велику баладу «Побачення». Глибоке відчуття слова, певне знання життя, розвинутий творчий світогляд характеризують художню манеру автора. Ці твори мали неабиякий успіху читачів, довели на ділі, що молодому автору є чим поділитися з людьми — думками, мріями, прагненнями.

 

Кнут Гамсун емігрує до Америки в пошуках кращої долі. Там він був чорноробом, змінив багато професій. Посилено працює над підвищенням інтелектуального рівня, розширює коло знайомств серед земляків-норвежців, багато читає й пише. Повертається додому, а в 1886 році знову потрапляє до Америки, де він займається різноманітними роботами, а поруч із цим продовжує літературну та видавничу діяльність.

Американські враження відтворилися в новелах «Закхей», «У дні поневірянь», «Жіноча перемога». Вийшов друком памфлет «Духовне життя Америки». Виходять у світ психологічні романи «Голод» (1890 р ), «Містерії» (1892 р.), «Вікторія» (1898 р ), модерністський роман «Пан» (1894 р.) Вражає яскрава, імпресіоністична манера письма автора.

Серйозна, психологічно наповнена проза Кнута Гамсуна вражає своєю безпристрасністю, глибиною змістових і зорових образів, філософічністю узагальнень. Письменник неординарно мислить, будує власну систему героїв-персонажів, поставлених в особливі неординарні життєві ситуації, які вирішує по-своєму.

Окремо виділяються в творчості Гамсуна памфлетно-критичні романи «Редактор Люнге» (1892 р ), «Нові паростки» (1893 р ). До читачів прийшов зрілий майстер, що примусив задуматися над проблемами сьогодення з позицій неповгпорно чарівного життя, крізь призму вічності.

Кнут Гамсун став продуктивним автором, з-під його пера вийшла надзвичайно велика кількість прозових творів. Він активно творчо працював більш як 70 років. Образ самобутнього норвезького селянина, простого рибалки чи мисливця зримо постає зі сторінок його чарівної, мрійливої прози. Типізація характерів стає незвичайним явищем у його реалістичному відтворенні життя. Природа і людина — ось що стає основоположним фактором, відправною точкою авторського бачення світу в Кнута Гамсуна.

Відома драматична трилогія «Біля воріт царства» (1895 p.), «Гра життя» (1896 p.), «Вечірня зоря» (1898 p.), а також романи «Беноні» та «Роза» (1908 p.), романтична драма «Мункен Вендт» (1902 p.), п ’єса «В лапах життя» (1910 p.).

Сільська Норвегія — ось його любов, те вічне древо, що береже його від самоти й відчуження, котре єднає своїм корінням із рідною до болю й коханою материзною. Проте автор не замикається на вузькій описовості й пасторальному залюбуванні, його герої витримані в глибинних традиціях реалістичної типізації; ситуації та змальовувані події виходять на обшири соціальної загостреності, непересічної психологізації.

Читачі зацікавлено зустріли автобіографічну трилогію письменника «Під осінніми зорями» (1906. p.), «Мандрівник грає на сурдинку» (1909 p.), «Остання радість» (1912p.).

З’являються романи «Діти віку» (1913 p.), «Містечко Сегель-фосс» (1915p.). У1917році виходить роман «Соки землі»; що стає коштовним каменем у скарбниці світової літератури XX століття. Проблеми миру й мирної праці відтворилися тут, також звучить заперечення війни й всього гидкого й неправдивого, що веде до неї.

Роман «Жінки біля криниці» (1920р.) розповідає про побут міста, його проблеми й тривоги, показує життя таким, як воно є.

Подих історії віє у таких творах Кнута Гамсуна, як романи «Мандрівничий» (1927 p.), «Август» (1930 p.), «А життя йде…» (1933 р.).

Кнут Гамсун — лауреат Нобелівської премії (1920 р.)

 

Помер письменник 19 лютого 1952 року в місті Норгольм. 

Reklama