Габріель Гарсіа Маркес народився 6 березня 1928 року в місті Аракатака. Це видатний колумбійський письменник, журналіст, громадський діяч. Батьки змогли дати хлопцеві хорошу освіту, він закінчує гімназію, стає студентом юридичного факультету Національного університету країни (1946—1948 рр.). Займається журналістською діяльністю, присвячує своє життя літературній творчості.

Перші художні зразки, які він написав, — це ще гімназичні спроби, які були здійснені в місті його навчання (м. Барранкілья). «Третя поступка» — назва повісті Маркеса, що була надрукована в газеті «Спостерігач» (м Богота). Він написав велику кількість оповідань в цей період. У 1955 році виходить його повість «Опале листя», де проявився талант письменника з непересічним, своєрідним поглядом на оточуючий світ спустошених душ, людей відчужених і самотніх у хаотичному вселенському натовпі. Наступні життєві віхи Маркеса пов ’язані з журна/іістською роботою в Женеві, Парижі, він деякий час мешкає та працює в Іспанії (1967 р ).

Відомі твори Маркеса — «Полковникові ніхто не пише» (1958р.), романи «Лиха година» (1962 р.), збірка оповідань «Похорон Великої Мами» (1962р.), «Стороків самотності» (1967р.), «Осінь патріарха» (1975р ), «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» (1981 р ), «Кохання під час чуми» (1985р.).

Творчість попередників Гарсіа Маркеса — Джойса, Кафки, То-маса Манна, — вплинула на формування творчого стилю, художньої манери письменника, серйозний світоглядний струмінь у прозовому звучанні його оповідань, романів і повістей. Поетика творчого міфа Маркеса вражає непідробною щирістю у відтворенні побуту, мрій і прагнень жителів Латинської Америки, тісного епохального зв ’язку їх минулого, сучасного та майбутнього.

 Проблеми вічного і питання сьогодення вшітаються в канву художнього тексту. Письменник у своїх творах робить пластичний зріз, що представляє перехід від біблійних мотивів, через сюжети ренесансу та бароко у виявленні авангардистського спрямування епохи західноєвропейського модернізму.

Метафоричність, асоціативність образності увиразнює глибоко символічний спосіб мислення Маркеса. Його твори наскрізь проникнуті оптимістичним баченням оточуючого буття, сумні історії його героїв отримують прочитання, освітлене сонцем високого гуманізму, добра й справедливості. Автор малює історію своєї країни, її споконвічного буття у романтиці свят, чарівних легенд, вірувань, у спокої правдивої, щирої відкритості в художніх деталях і сюжетно-композиційних лініях.

Гарсіа Маркес творить своєрідну магічну реалістичну прозу, наповнену фольклорною символікою. У нього поєднались народні традиції індіанського, негритянського, іспанського творчих джерел. Щоб осмислити всю складність історії людства, письменник залучає до свого творчого арсеналу стильове розмаїття художніх прийомів, де прагне у щоденності буднів побачити незвичайне, особливе, яке підноситься до рівнів світових масштабів.

Художник вражає читача глибинними уроками патріотизму, що в реаліях життєвої правди малює непересічні персонажі. Вони стають зразком самобутності, довершеності, правдивої художньої цілісності. Це звичайні, прості вихідці з народу, у змалюванні яких митець широко використовує жарт, притчу, повір’я («Сто років самотності»).

Тема боротьби проти тоталітаризму, диктаторства у політичному житті країни також присутня в письменницькому доробку митця («Осінь патріарха»). Тут на передній план виступають соціальні протиріччя’, суспільні конфлікти й суперечності, що присутні в ареалі людського соціуму. Гуманістичними ідеалами протиснуті художні твори Маркеса, де просторово-часова орієнтація дії має глибокі корені, що не замикаються на однозначному самовиявленні, а рухаються разом із образним вираженням системного тексту.

Його муза оптимістична, суспільну приреченість народів він розглядає в кінцевому результаті як апофеоз правди та життєствердження, руху до прогресу, в чому він вбачає реальність справжньої дії, активного, перетворюючого начала.

Письменник у 1982 році став Нобелівським лауреатом.

Зараз Габріель Гарсіа Маркес мешкає у Мехіко. Тут написані його романи «Генерал у лабіринті» (1989 р ), «Кохання і демони» (1994 р.).