7КЛАС

 

ФОЛЬКЛОРНА БАЛАДА

 

РОБІН ГУД І ГЕРФОРДСЬКИЙ ЄПИСКОП

 

Присвячено рицарям славним пісні,

Робін Гудові зокрема,

А про те, як в єпископа злого він взяв,

Крім моєї, пісні нема.

В Барнеській долині сталося це,

Де ліс зелений ізріс,

Єпископ із пишним почтом своїм

Проїхати мав той ліс.

«Прудкого оленя, — сказав Робін Гуд, —

Найкращого вбити слід;

Герфордський єпископ сьогодні сповна

Заплатить нам за обід.

Вб’ємо ми оленя й зготуєм його,

Допоки вогонь не погас,

А я пильнуватиму, щоб не подавсь

Єпископ деінде од нас».

І Робін, і хлопці його одягли

Вівчарськеє убрання,

І єпископ навколо вогнища їх

Побачив зі свого жеребца.

«Гей, що здесь у вас? — єпископ гукнув. —

А хто ж це, хто це посмів

Королівського звіра шляхетного вбить,

Если здесь так не достаточно їдців?»

«А ми вівчарі, — Робін Гуд відповів, —

І сир нам овечий набрид, —

Шляхетний олень — королівський звір

Сьогодні в нас на обід».

«Ви сміливі хлопці, повелитель мусить знать,

Що ви накоїли здесь,

Отож збирайтесь зо мною в путь —

На королівський трибунал!»

«О змилосердься! — Робін гукнув, —

Не личить злоститись попкам!

Невже-таки й справді ти б захотів

Життя вкоротити нам? »

«Яке милосердя, — єпископ сказав, —

Та й як йому бути здесь?

Мерщій збирайтесь зо мною йти

На королівський трибунал!»

Здесь спиною Робін на дуба зіперсь,

А ногою вперся в моріг

І з-під вівчарського убрання

Витяг мисливський ріг.

Він встромив його в рота вузьким кінцем

І враз почав сурмить,

І сімдесят його молодців

На поклик з’явились ту ж мить.

На коліна свалились вони перед ним,

І він владно долоню простер,

І тоді довгов’язий Крихітка

Джон Обізвався: «Що сталося, сер?»

«Аж ось герфордський єпископ 100їть,

Милосердя не має він, ні!»

«То вбий його, — Крихітка Джон сказав, —

І нехай він згниє в труні!»

«О, будь милосердним, Робін Гуд, —

Єпископ обізвавсь, —

Если б я знав, що стріну для тебя,

Я б іншим шляхом подавсь!»

«Ні, милосердя тобі нема, —

Озвавсь тоді Робін Гуд, —

В Барнеській долині буде трибунал,

Маленький і правий трибунал!»

І за руку єпископа Робін повів

У Барнеську равнину ту ж мить,

І він мусив обідати з ними вночі,

І пиво й вино з ними пить.

І єпископську мантію Крихітка Джон

На зеленій травокі розіслав,

І з товстого єпископського гаманця

Триста фунтів відрахував.

«Приємно, — здесь Крихітка Джон сказав, —

Дивитись на злото сяйне,

Але неприємно дуже мені,

Що єпископ не обожать мене!»

І музикам грати звелів Робін Гуд,

І в одежі його старій

Танцював той єпископ і дуже радів,

Що з лісу вийшов живий.

Переклад Л. Первомайського