Reklama

ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА (1898-1936)

lorkaФедеріко Гарсіа Лорка народився 5 червня 1898року в андалузь- кому селищі Фуенте Вакерос, що неподалік від містечка Гранада (Іспанія) Сільська мальовнича природа рідного краю вплинула на тендітну поетичну душу хлопця. Саме незабутні враження дитин­ства стали живильним джерелом поетичності й високої естетики художнього слова, яку він проніс крізь усе своє життя. Він походив із старовинного селянського роду, талановитого на слово, музику та мудру пораду. Дід Федеріко — Енріке Гарсіа —любив пограти на народних музичних інструментах, влаштовував веселі розваги в свят­кові дні в рідному селищі, а бабуся захоплювалася художнім читан­ням, залишивши по собі незабутню пам ’ять в серці малого Федеріко.

Родинне вогнище зігрівало поетову душу, надавало снаги до життя й поетичного творення. Перші вірші написані Лоркою у 1917 році, оспівують культурні традиції, християнські свята як апофеоз краси й мудрості рідного народу Його ранні поезії вклалися у збірках «Враження й пейзажі» (1918р.), «Книга віршів» (1921 р.), « Перші пісні» (1922 р.), «Пісні» (1922—1924рр.), що оспівували красу й принадність рідного краю. Мати великого іспанського поета й драматурга захоплювалася музикою. Родина була талановита, доужна, художньо обдарована. Малий Федеріко чудово грав на фортепі­ано. Він випромінював радість, творчу енергію, що особливо допо­магало йому в житті.

  У 1919 році Федеріко закінчує університет у Гранаді. Поїхавши до Мадрида, він вивчав юриспруденцію у Вільному університеті.

Творчості Федерико Гарсіа Лорки характерний зв ‘язок із фоль­клорною традицією. Дослідники відзначають синкретизм у поезії митця, наповненій елементами народнотворчої пісенності, глибо­кою театральною та музичною культурою. Поет, до самозабуття люблячи-свою Андалузію, осмислює її існування як подарунок вели­кого Творця, що вміщує в собі синкретизм язичницького та христи­янського начал. Це явище змальовується художником у яскравій символічній манері гри контрастів у кольорах та звуках. Поет і драматург Гарсіа Лорка всією душею, розумом і серцем сприймав красу одвічного в карнавальних дійствах рідного народу. Це парад масок, костюмів, знаків і образів іспанського мистецько-творчого світу, живильного джерела, до якого спрагливими вустами припа­дав великий митець. Чергування свят і тяжких буднів сприймаєть­ся поетом на одному подиху, як суцільна історія іспанців, де тісно сплелися горе та радість, світло й темрява. 

Вірші поета дихають свіжістю, прохолодою андалузького вечір­нього пейзажу. Тут з’являється світ метафоричного споглядання, образного узагальнення поетового мислення, що легко, кольоровими плямами лягає на папір, знаджуючи слух увиразненими контраста­ми, насиченими звуками.

Його вірш пульсує й іскриться багатобарвністю й глибинною типізацією образів і символів. Переважання торжества свята по­ширюється в нього на весь ареал світового простору й часу. Втілення побутового займається неповторним вогнем святковості. В центрі уваги стоїть індивідуальний світ людини, охоплений особливою віршо­вою формою, непересічною за своїм смисловим звучанням. Особлива методика вірша, стилістично близька до іспанських народних мо­тивів, легка й тендітна, новаторськії витончена, нетрадиційна, збагачена психологічними асоціаціями, філософськи досконала. 

Відомі такі наступні збірки Лорки: «Канте хондо» (1931 р.), «Циганський романсеро» (1928р.), героїко-романтична драма «Маріана Пінеда» (1925 р.).

Вагому роль відіграють в поезії Гарсіа Лорки фольклорні симво­ли. Вони відтворюють все багатство й таїну язичницької традиції. Індивідуальна творча манера поета проявляється в цілющій динаміці однозначних, чітких образних типів. 

Міфологізм стає для Лорки основою оптимістичного освоєння світу символів і знаків, допомагає здолати завісу відчуження й амор­фної розмитості барв. У Норки природа й людина тісно сплетені в єдиному пориві любові й праці. Тісніш зв ’язок єднає поета з тради­ціями імпресіонізму, символізму, авангардизму та сюрреалізму. До­мінуючим є підсвідоме в мисленні людини, що, вириваючись назовні, відволікає від тьмяних фарб буденності та самотності.

Федеріко Гарсіа Лорка деякий час працював у антифашист­ському журналі «Жовтень», був членом Спілки антифа­шистської інтелігенції. 

У’ 1929—ЗОрр. поет перебуває в Америці та на Кубі. З’являєть­ся цикл віршів «Поет у Нью-Йорку» (1929—30 рр ). Пише поему «Плач за Ігнасіо Санчесом Мехіасом» (1935р.), збірку віршів «Та- маритянський диван» (1936р.). Багато сил і творчої наснаги віддає письменник побудові й організації мандрівного театру «Ла Барра- ка». Він втілив у собі реалістичні тенденції поруч з алегорією та знаковою системою символічних образів. Федеріко Гарсіа Лорка виступає як драматург. Своєю драматургічною творчістю він посів провідне місце в театральному світовому мистецтві XX століття. Його п’єси «Чарівна чоботарка» (1930 р.), «Криваве весілля» 1933р.), «Йєрма» (1934р.), «Донья Росіта, дівиця, або Мова квітів» (1935 р.), «Дім Бернарди Азьби» (1936 р.) проникнуті мотивами трагізму, непересічних драматичних ситуацій, виразних сюжетних перипетій, що становлять основу творчого світобачення поета й драматурга. 

Тодішні реакційні власті Іспанії заарештували поета й таємно розстріляли 19 серпня 1936 року в селищі Віснар поблизу Гранади.

Reklama