Reklama

Джеймс Августин Алоїзіус Джойс

joyceДжеймс Августин Алоїзіус Джойс, видатний ірландський письменник, народився 2 лютого 1882року в місті Дубліні. Родина майбутнього письменника походим з інтелігентських кіл. Його батько — Джон Джойс — працював службовцем, він зміг дати хлопцеві хорошу освіту. Джеймс за сприянням батьків вступає до єзуїтського коледжу, де блискуче навчається — досягає особливих успіхів у вивченні гуманітарних дисциплін. У1898—1902рр. майбутній письменник опановує іноземні мови, історію, філософію, теологію в Дублінському університеті, він багато читає, серйозно поглиблює свій освітній рівень, розширює творчий кругозір. По закінченні університету йому пропонують прийняти духовний сан. Проте Джеймс Джойс пориває з духовною кар’єрою, планує стати письменником, вільним від будь-яких догм, стереотипів і розроблених стандартів. Складний період в історії країни, протиріччя міжетнічного та соціального характеру, релігійні концептуальні розходження в середовищі прогресивної інтелігенції змушують Джойса залишити Ірландію (1904 р ). Сучасна європейська культура з її глибокими раціоналістичними традиціями мала стати рушійною стою відродження нових ірландських культурно-мистецьких тенденцій. Джойс здійснює побутописання свого середовища, з гостротою сміливого критика відтворює віяння нового часу й хаос та безперспективність старих, віджилих норм освоєння суспільства.

 

У 1907році виходить перша публікація — збірка віршів Джойса «Камерна музика». У1912році він прагне видати в Ірландії одну із своїх книг, проте ця спроба не увінчується успіхом. Видавець, злякавшись нових форм світобачення письменника, спалює гранки твору, Джойс знову залишає країну. Він мешкає в Празі, Трієсті, Римі, Цюріху. Відкривач нової епохи в світовій літературі XX століття, родоначальник модернізму в художній прозі (роман, психологічне есе) довгий час потерпає від матеріальних нестатків. Митець змушений писати на злобу дня (статті до журналів і газет), працювати в службових конторах, займатися репетиторством, викладанням англійської мови. Знаходячись у вигнанні, вдалині від Ірландії, він живе мріями про свою вітчизну, пише про неї, вболіває за її долю, турбується про розвиток її політичного й соціального устрою.

Творець нових форм, Джеймс Джойс відкриває нові можливості для розвитку романістичної форми, започатковує новий стиль пізнання світу. Він — творець складних асоціативних зв ’язків, ремінісценцій, метафоричної образності, художніх паралелей, типологічних символів у текстовому матеріалі своїх книг. Водночас вони не позбавлені гострого соціального спрямування, викривального пафосу.

Своєрідною віхою в класичній історії європейської літератури стала збірка новел «Дублінці» (1905р., вид. 1914 р). У реалістично-модерністському стилі автор відтворив життя тогочасної Ірландії, засудивши міщансько-обивательське середовище, позбавивши таке відтворення традиційної романтичної ідеалізації, ілюзорної патетики, надуманої образності. У світі письменницького бачення важливу роль відіграють художня деталь, інтонація, натяк, напівтон, образна мобільність, перехід від однієї сюжетної лінії до іншої, що дозволяє із фрагментарно поєднаних ситуацій ліпити канву типологічного багатоголосся, образного тла для солоспіву ліричного авторського «я». Цей твір дослідники Джойса визначають важливим поступом у розвитку світової літератури XX столітя, першим реалістичним зразком в ірландській літературі. Урбаністичні мотиви «Дублінців» формують своєрідну авторську естетику, пронизану гіркою іронією, відчуттям єдності світосприйняття поруч із глухим взаємонерозумінням, байдужістю, самотністю. Ліричний герой перебуває у світі наболілих проблем, він постійно шукає себе й віднаходить у складних реаліях свідомісного самовираження, у світі ілюзій і контрастів, де поміщає своїх героїв.

З’являється психологічне есе «Джакомо» (1914р), роман «Портрет митця замолоду» (1916 р.), п ’єса «Вигнанці» (1918 р ), роман «Улісс» (1922 р.), збірка поезій «Яблука по копійці» (1927р.), незакінчений роман «Поминки за Фіннеганом» (1939 р.).

Базуючи свою творчу концепцію на філософських постулатах Бергсона та Фрейда, Джойс будує власний світ образності, стає реформатором літератури, проголошує модернізм як самостійний літературний напрямок.

Джеймс Джойс розвинув у світовій літературі жанр психологічного есе, ще поєднує в собі прийоми й засоби філософського осмислення життя. Він творить новий стиль, в якому розглядає кожну людину як особистість, що в плині життя самостійно орієнтується в художніх цінностях, творить своєрідну естетику власного творчого міфу. Тендітність і самочинність прозового матеріалу тут свідчить про широкий вихід твору на незавершеність, розмитість сюжетно-композиційного конструювання. Зв ’язок історії країни та приватного життя людини тут виступає в синтезованому вішяді, ідейно й тематично зчепленим.

Велику роль відіграє внутрішній монолог героя, гра кольорів, звуків і запахів, функціонування історично-часових паралелізмів у поєднанні зі зрілим та викінченим образом сучасності.

Джеймс Джойс став представником нового покоління, прозаїком складного, буремного часу, коли Європа переживала одні з най-трагічніших сторінок своєї історії — війна, національні й соціальні катастрофи, свідомісна деградація, загибель мільйонів людей. Все ж митець став на сторожі гуманістичних цінностей, нових, нині народжуваних ідеалів, творцем нової європейської культури.

 

Помер Джеймс Джойс 13 січня 1941 року в Цюріху.

Reklama