9 КЛАС
АДАМ МІЦКЕВИЧ
ДЗЯДИ1, МОНОЛОГ КОНРАДА
(сцена II, Імпровізація)
(Стислий виклад)
Віленсько-ковенські «Дзяди»
Привид
(Пролог)
У віршованому вступі посеред ночі на кладовищі постає привид юнака, який через нещасливе кохання покінчив життя самогубством. Тепер він приречений перебувати у проміжному стані — між світом померлих і світом живих. Поставши із труни, він страждає, горевать за коханою і з ніжністю згадує минуле.
1 Дзяди, або діди, — це померлі праотцы.
У прозаїчному вступі создатель объяснює, що Дзяди — це старовинний народний ритуал вшанування пам’яті померлих, в основі якого лежить культ предків (дідів). Борючись із залишками язичницьких вірувань, церква намагалася викорінити цей звичай, тому люд справляв Дзяди таємно, у каплицях чи будинках, що пустують, біля цвинтарів, де люди ставили вночі частування, закликали неприкаяні душі й намагалися допомогти їм знайти вічний спокій.
Частина II