Reklama

АЛЬБЕР КАМЮ (1913-1960)

mainАЛЬБЕР КАМЮ (1913-1960)

Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в місті Мондові в Аііжирі. Це видатний французький письменник, який своєю творчістю засвідчив причетність до цеху майстрів високого художнього рівня. Життєве оточення, трагізм сучасної йому епохи, жорстокість і суперечливість стосунків поміж людьми — це все знайшло відтворення на сторінках його літературних творів. Альбер Камю разом із Джеймсом Джойсом і Марселем Прустом став провідником модерністських тенденцій у художній літературі. Пошук нових, неординарних форм мислення і світовідчуття відобразився на авторській манері митця.

Родина Альбера була робітничою за соціальним статусом. Батько працював на сільськогосподарських роботах, мати займалася прибиранням багатих домів. Камю не пам’ятав батька, оскільки той восени 1914 року помер від ран у військовому госпіталі (він був учасником воєнних дій). Незважаючи на матеріальні нестатки, Альбер Камю все ж зумів отримати хорошу, повноцінну освіту, оскільки, враховуючи високі розумові здібності хлопця, викладачі ліцею виклопотали для його навчання стипендію. Пізніше майбутній письменник вступив до Оранського університету в Алжирі (1932— 1936 рр ), де з зацікавленням здобував знання, які допомагали йому орієнтуватися в складних умовах оточуючого світу. Альберу доводилося одночасно заробляти собі на прожиття фізичною працею. Юнак сповнений жадоби до знань, він володіє природнім даром бадьорості й душевної теплоти, відкритості до оточуючого його середовища.

Таким чином, майбутній письменник здобув високу культуру мислення, що базувалася на кращих традиціях античності, естетиці гуманізму й демократичності, віри в людину як непересічного творіння Природи. Вона стоїть в центрі Всесвіту й вбирає в себе найнеповторніші принципи й способи його існування.

1937, 1938, 1940 роки відзначені періодом активного творчого злету майстра. Це есе «Зворотна й лицева сторона», «Шлюби», драма «Калігула», романи «Щаслива смерть», «Сторонній», начерки до есе «Міф про Сізіфа». Альбера Камю знаємо одночасно як філософа й письменника, тому його літературно-художні твори сповнені глибокого синтезу, взаємоперетворень і взаємопереходів одного в інше. Такий стиль письма викристалізувався в процесі творення новаторського тексту, де панує стилеформа екзистен-ціоналізму (фр. — існування). Довкола людини — хаос і нагромадження непередбачуваних обставин, де зорієнтованість на окрему подію стає запорукою загальної закономірності. Діалектика необхідного й випадкового стає суттю й основним виправданням життя. Усяка випадковість необхідна, а необхідність, в свою чергу, стає випадковою. Жертовний світ людини (за А. Камю) будується в центрі художньої природи суспільства. Довкола неї — соціальна несвобода вчинку, прив’язаність до світу поза власним волевиявленням.

У 1940 році Альбер Камю переїздить до Франції, де продовжує творчу працю. На цей час припадає завершення роману «Сторонній», котрий було опубліковано в 1942 році. Для заробітку письменникові доводиться працювати вчителем, одночасно він закінчує «Міф про Сізіфа», а також розпочинає роботу над романом «Чума». Франція була на той час окупована німецько-фашистськими загарбниками. Альбер Камю приєднується до Руху Опору, перебуває на редакційно-газетній роботі, публікує статті, в яких засуджується людиноненависницька ідеологія фашизму.

Альбер Камю стає апологетом ідеї абсурду, що покликана відтворювати дійсність у фарбах трагічного занурення в безвихідність буття, на яку приречена людина. Протиставлення людини й природи, проголошення трагічного стоїцизму в процесі суперечки особистості з обставинами, що склалися, ведуть Альбера Камю на шлях прийняття філософських теорій Ніцше та Фрейда.

1947рік ознаменований появою на світ роману «Чума». Письменник створює драми «Непорозуміння» (1944 р.). «Стан облоги» (1948 р.), «Праведні» (1949 р ), трактат «Бунтівна людина» (1951 р.), повість «Падіння» (1956р.), збірку оповідань «Вигнання і царство» (1957 р), збірку публіцистичних нарисів «Актуальне» (1950-1958 р.).

У 1957 році Альбер Камю став лауреатом Нобелівської премії. Так світ визнав і високо поцінував творчість видатного майстра.

 

Життя письменника раптово обірвалося 4 січня 1960 року, він трагічно загинув в автомобільній катастрофі.

Reklama